Поет Єрай Барросо присвятив нову збірку втраті ідентичності Канарських островів через масовий туризм
Нова поетична збірка Єрая Барросо досліджує втрату ідентичності та трансформацію канарських пейзажів під впливом масового туризму через метафору вигаданого містечка Калімаль.
Зміни канарських пейзажів та втрата місцевої ідентичності через масовий туризм — головні теми нової поетичної збірки Єрая Барросо, поета з Тенерифе (1992 р.н.). Про це автор розповів у своїх нещодавніх інтерв’ю. У центрі сюжету — вигадане містечко Калімаль. Це метафора тих соціальних та архітектурних змін, які спіткали багато прибережних поселень архіпелагу, де затишні традиційні будинки поступилися місцем бетонним готельним комплексам.
Окрім опису фізичних змін, книга порушує питання колективної пам’яті та відчуженості. Герой Барросо повертається до рідних місць через тридцять років і бачить, як на знайомі краєвиди дитинства наклалося нове «туристичне» місто. Автор уникає солодкої ностальгії, натомість досліджує життя людей на периферії — тих, чиї історії не потрапляють у рекламні буклети, та звертається до корінного коріння островів.
Ця збірка має незвичну для автора наративну структуру. Барросо описує суворий клімат і нестабільне життя, де боротьба за виживання межує з красою щирих людських стосунків. У своїх текстах він розмірковує про напругу між ворожою природою, де завжди бракує ресурсів, та захистом, який дає спільнота. У творчості Барросо відчувається вплив Альбера Камю, Федеріко Гарсіа Лорки, Луїса Сернуди, Енн Карсон та Фелікса Франсіско Касанови.
Зрештою, книга Барросо — це своєрідна «емоційна археологія». Автор запитує: чи залишається наше коріння незмінним, чи ми просто носимо в собі спогади про місця, яких більше не існує? Виходячи за межі локальної історії, поет розмірковує про те, як зберігати ідентичність під постійним економічним тиском. Це розповідь про життя в просторі, який став чужим, де єдиним орієнтиром для людини залишаються лише спогади про власне дитинство та юність.