19 лютого на Тенеріфе покажуть вистави про ідентичність та життя напоказ

19 лютого у Малому залі Аудиторіо де Тенеріфе відбудеться особлива подія, організована у співпраці з Лабораторією живих мистецтв Канарських островів (LAV-C). Глядачам представлять дві роботи – Just Pray-Ser moderna o no ser та X. Ці вистави, хоч і різні за формою, порушують одне й те саме важливе питання: як ми формуємо свою ідентичність у світі, де постійно показуємо себе і живемо напоказ?

Клаудія Валентина – танцівниця та перформерка з Венесуели, яка виросла на Канарських островах, а зараз живе в Мадриді. У своїх роботах вона поєднує тіло, рух та естетику, розкриваючи інтимні та емоційні теми. Вірхен – мультидисциплінарна художниця, відома своєю участю у драг-сцені. Вона створює провокативні та дуже особисті музичні та перформативні твори, досліджуючи питання гендеру та ідентичності.

Хоча це дві окремі роботи, вони тісно пов'язані між собою. Обидві вистави, Just Pray та X, досліджують напругу між тим, ким ми є насправді, і тим, що ми показуємо світові, щоб нас побачили, прийняли чи "спожили". Вони не пропонують єдиної історії, а запрошують глядачів зануритися у два різні сценічні світи, об'єднані спільним фокусом на тілі, образі та бажанні бути поміченими.

У наш час, коли ідентичність часто формується через образи, фільтри та постійне перебування на публіці, сцена стає особливим місцем, де інтимне переплітається з публічним, а тіло – полем битви між бажаннями та контролем.

У виставі Just Pray Клаудія Валентина досліджує культ образу та соціальні мережі як своєрідну сучасну релігію. Бездоганне волосся, ідеальний макіяж та "правильні" тіла стають немов невидимими заповідями, що вимагають фізичних та емоційних жертв.

Перформанс розгортається через ритуали, які транслюються в реальному часі (прямі ефіри в Instagram та TikTok, записані прямо на сцені). Це ставить глядачів перед незручним питанням: чи не є саме спостереження формою влади? Робота розкриває жорстокість "цифрового погляду" та виснаження від постійного прагнення до досконалості, яка ніколи не буває достатньою.

Натомість, вистава X – це подорож у внутрішній світ. Вірхен створює аудіовізуальне видовище, що занурює у приховане, заборонене та незручне, але водночас – у відверте, бажане та гротескне. Музика, тіло та образ тут поєднуються, щоб відкрити портал до того, що зазвичай залишається прихованим. Ця робота є актом інтимної відкритості і, водночас, презентацією її першого музичного альбому, перетворюючи сцену на простір для своєрідної первісної сповіді.