У Ла-Матансі останній козівник продав кіз через розбудову міста

Останній козівник-сировар з Ла-Матанса-де-Асентехо, Хосе Мануель Мартін, був змушений припинити свою справу. Він продав своїх кіз, хоча ця діяльність годувала його родину понад тридцять років. Ця історія показує, як зростає конфлікт між традиційним тваринництвом і розбудовою міст у сільській місцевості.

Таке важке рішення Мартін прийняв через скарги сусідів та відчуття, що місцева міська рада його не підтримує. Тепер він стикається з великими фінансовими проблемами і не знає, як виплатити борги за своє господарство.

Мартін жив у районі Ла-Ресбала, який традиційно використовувався для випасу худоби. Але зі зростанням будівництва тиск на нього посилювався. Сусіди скаржилися на шум і тваринні екскременти на вулиці. Хоча Міністерство сільського господарства Канарських островів не зафіксувало жодних офіційних порушень щодо добробуту тварин, мерія оштрафувала фермера на 90,15 євро за порушення правил співжиття. Це рішення також вимагало перенести його господарство, що було неможливо для Мартіна через відсутність коштів.

Продаж близько сотні кіз не лише обірвав сімейну традицію, яка тягнулася ще від його прадіда, а й поставив під загрозу кредит у 15 000 євро, взятий на покращення господарства. Крім того, субсидію в 50 000 євро, яку отримав його син на модернізацію доїльного та сироварного обладнання, можливо, доведеться повернути. Це створює серйозну боргову ситуацію. У свої 60 років, маючи фізичні обмеження, Мартін дуже переживає за своє майбутнє працевлаштування.

Зі свого боку, перший заступник мера Мігель Анхель Перес Піо заявив, що мерія не має прямих повноважень у питаннях тваринництва і проти фермера немає відкритої справи. Однак він зазначив, що муніципалітет готовий запропонувати консультації та підтримку в межах своїх можливостей.

Історія Хосе Мануеля Мартіна стала символом проблем, з якими стикається сільськогосподарський сектор на Канарських островах. Дедалі складніше стає поєднувати міський розвиток і традиційне сільське господарство, що загрожує збереженню місцевих ремесел та продуктів, які мають велику культурну та економічну цінність.