ЮНЕСКО оновила дані біосферного заповідника Анага на Тенерифе

ЮНЕСКО оновила дані біосферного заповідника Анага на Тенерифе

Джерело: Diario de Avisos

Офіційне оновлення картографічних даних біосферного заповідника Анага на Тенерифе уточнило площу території до 49 948,84 гектара, інтегрувавши морські зони в європейську мережу охорони природи для кращого балансу між екологією та розвитком місцевих громад.

Оновлення картографічних даних масиву Анага, опубліковане в Офіційному державному віснику (BOE), стало важливим кроком для управління природоохоронними територіями Канарських островів. Це рішення, затверджене ЮНЕСКО після обов’язкового десятирічного перегляду, підкреслює, наскільки важливо мати точні географічні дані для ефективного захисту екосистем. Рада острова Тенерифе наголошує: це не розширення території, а уточнення даних, яке допоможе краще розуміти реальний стан місцевості.

Згідно з новими розрахунками, площа Біосферного заповідника тепер становить 49 948,84 гектара, що на 1 221,23 гектара більше, ніж у 2015 році. Це збільшення охоплює 1 160 гектарів суходолу та понад 50 гектарів морської зони (глибиною до 1 000 метрів). Також було переглянуто внутрішні зони заповідника: ядро становить 1 870,23 гектара, буферна зона — 9 645,29 гектара, а перехідна — 38 433,32 гектара.

Важливим аспектом стало узгодження вимог ЮНЕСКО з європейськими стандартами. Морську частину заповідника інтегрували з мережею «Натура 2000» як Спеціальну зону захисту птахів (ZEPA). Тепер води, що охороняються директивами ЄС, слугують захисним поясом для скель Анага, забезпечуючи належні умови для збереження природи.

Ці зміни відбуваються у непростий для регіону час. У масиві Анага проживає 20 113 осіб, і місцева влада намагається зупинити відтік населення та старіння сіл. Міністерство екологічного переходу зазначає: головне завдання — зберегти традиційне сільське господарство, тваринництво та рибальство, які є основою культури регіону. При цьому важливо не зашкодити унікальним лавровим лісам та ендемічним видам. Нове зонування чітко визначає, де можна вести господарську діяльність, а де — сувора зона охорони, що має забезпечити баланс між захистом природи та розвитком місцевих громад.