На Тенеріфе сімейне хобі перетворилося на інноваційний зразок сталого розвитку.

Те, що починалося як сімейне захоплення, перетворилося на справжній приклад сталого розвитку на Тенеріфе. У районі Лас-Деесас, що в Пуерто-де-ла-Крус, розкинулася Finca Encuentro – зелений оазис площею 6000 квадратних метрів, який поєднує екологію, освіту та приносить прибуток.

П'ять років тому Давид Кесвані Гонсалес та його сини, Патрік і Френк Кесвані Лабунскі, купили цю землю. Спочатку вони просто хотіли мати ферму, жити там і вирощувати овочі, зелень та фрукти для себе. Це була "вільна" ідея для приватного використання, але незабаром вони зрозуміли, що земля вимагає багато часу та сил, а отже, і серйознішого підходу.

Патрік, який жив у Німеччині, залишив свою роботу і три роки тому вирішив переїхати на Тенеріфе, щоб разом з батьком розвивати проєкт, присвячений екології та захисту природи – справу, яка обом дуже подобалася. Так народилася нинішня концепція Finca Encuentro – місця, де майбутнє створюють власними руками. Цю ферму відвідала наша газета у супроводі її засновників.

«Головна мета проєкту – навчити людей жити в гармонії з природою, – пояснює Патрік. – Це не лише про вирощування екологічно чистих фруктів, овочів та зелені, хоча це важлива частина, адже починати треба з того, що ми споживаємо. Але справа не лише в цьому, а й у співпраці з природою, у створенні гармонійних стосунків між людьми, компаніями та нашою планетою. Ми також навчаємо вчителів, щоб вони, у свою чергу, передавали цю філософію життя учням. Адже сьогодні більшість людей говорять про сталість, але не до кінця розуміють, що це таке, бо у повсякденному житті легко забути про це, ставлячи власну зручність на перше місце».

У цьому сенсі Finca Encuentro показує, що можна жити екологічно, не відмовляючись від сучасних зручностей та досягнень. Це міст між теорією та практикою.

Їхня робота ґрунтується на 12 принципах пермакультури: спостерігати та взаємодіяти; збирати та зберігати енергію; отримувати врожай; саморегулюватися та отримувати зворотний зв'язок; використовувати та цінувати відновлювані послуги та ресурси; припинити виробництво відходів; розробляти моделі до деталей; інтегрувати, а не розділяти; використовувати повільні та малі рішення; цінувати різноманітність; використовувати краї та цінувати маргінальне; та творчо реагувати на зміни. Увесь простір тут – це живий навчальний клас. Доказом цього є те, що у 2024 році проєкт навіть отримав Національну премію «Emprende Rural» у категорії «Інновації».

Дизайн теплиці – яскравий приклад їхньої філософії: максимально використовувати те, що є. Вона побудована з дощок, які залишилися від будівництва, і обвита ліаною маракуї, плоди якої вирощують і продають. Ліана дає тінь і прикрашає теплицю.

Вони також використали скло, зібране з обрізків у майстернях по всьому острову, а підлога зроблена з переробленої гуми. Тут проводять лекції та курси, а також здають її в оренду іншим викладачам. На наступний рік вони планують зосередитися на проведенні різних майстер-класів, наприклад, з виготовлення екологічного мила, або вже відомих – з харчування та догляду за шкірою, а також з усвідомленості та медитації.

Крім того, ферма на 100% працює на сонячній енергії та має систему переробки води для поливу декоративних рослин та тих, що підтримують ґрунт, таких як евкаліпт або гандул – багаторічна бобова рослина з Індії, яка дає багато біомаси.

Один з найцікавіших елементів ферми – це синтропічний ліс. Це агроекологічна модель, що імітує екосистеми джунглів. Вона допомагає створити стійкі, багаті та різноманітні сільськогосподарські системи.

Таким чином, там, де колись росли лише банани, тепер буяє різноманітна система, яка прискорює природне відновлення лісу. «Саме тому ми посадили багато фруктових дерев, а також дерева, що підтримують ґрунт: вони створюють біомасу, збагачують ґрунт азотом, витягують воду з глибин, – деталізує Патрік. – І, що найважливіше, їх можна обрізати, а гілки та листя йдуть на добриво, роблячи ґрунт родючішим без хімікатів та пестицидів».

Лише для овочів потрібно додатково збагачувати ґрунт поживними речовинами. Вони роблять це за допомогою власного компосту з рослинних залишків, яєчної шкаралупи, кавової гущі та інших органічних відходів.

У цій екосистемі поруч із цими деревами ростуть різні фруктові культури. Особливо виділяються рідкісні для цих місць екзотичні фрукти, такі як жаботикаба – дерево з Парагваю, Бразилії, Аргентини та Болівії; карамбола; лукума – дуже цінний фрукт з Перу, який шеф-кухарі цінують як вишуканий підсолоджувач; ліліпілі (схожий на вишню) або лонган, відомий як «око дракона», бо схожий на очне яблуко. Ці фрукти виживають завдяки місцевому клімату.

На прилеглих ділянках можна побачити капусту, що виглядає як намальована; канарський тютюн, який «виріс сам по собі»; мангольд з величезним листям; різнокольоровий чилі (його ще називають райдужним), на якому можна побачити гігантських павуків, та рослину червоного банана (червона лише шкірка, м'якоть біла). Він відрізняється від звичайного банана – має більш тверду та волокнисту структуру.

Батько і син прагнуть довести, що екологічне господарство може бути прибутковим. Одним з їхніх основних джерел доходу є продаж коробок з сезонними продуктами різного розміру, розрахованих на тижневе споживання. Продукти збирають прямо на фермі, а щочетверга доставляють у місцеві ресторани та постійним клієнтам, які замовляють чотири коробки на місяць.

Коробки пластикові, але це виправдано: їх просять повертати або використовувати для наступного замовлення. «Наша мета – бути практичними та уникати одноразового пластику, але ми не радикали», – уточнює Давид.

Крім того, вони здають в оренду теплицю та кімнати в будинку для студентів, які приїжджають з інших міст і можуть користуватися іншими приміщеннями ферми. Також організовують екскурсії для приватних осіб та компаній, які хочуть відвідати ферму.

Їхній проєкт перетнув кордони: вони приймають студентів за програмою Erasmus+, стажерів від Державної служби зайнятості (SEPE) та з різних установ. Вони навчаються тут, як розвивати стале сільське господарство та облаштовувати простір. Також ферма співпрацює з університетами Німеччини та Румунії, а також з мовними школами Європи.

Для Давида та Патріка головне – терпіння та співпраця з природою, а не боротьба з нею. Їхнє бачення полягає в тому, щоб надихнути інших викладачів та всіх громадян впроваджувати ці зміни у своє повсякденне життя, щоб створити зеленіший та сталіший світ для майбутніх поколінь. «Ми – частина прекрасного світу і хочемо його зберегти», – підсумовують вони.