
Туризм замість сільського господарства: як живе гірське селище Кабеса-де-Торо на Тенерифе
Гірське селище Кабеса-де-Торо на Тенерифе трансформується з аграрного поселення на туристичний центр, стикаючись із викликами нерегульованого потоку відвідувачів та необхідністю підтримки місцевої інфраструктури.
Життя в гірських поселеннях масиву Анага на Тенерифе зовсім не схоже на історію про занепад, яку часто розповідають про «спорожнілу Іспанію». Як пише видання El Día, селище Кабеса-де-Торо, що входить до муніципалітету Ла-Лагуна, сьогодні балансує між минулим і сучасністю, де замість сільського господарства головним джерелом життя став піший туризм.
У селищі, розташованому біля Лас-Карбонерас, залишилося лише близько десяти постійних мешканців. Колись тут жило вдвічі більше людей, які виживали завдяки власному господарству. Сьогодні селище тримається на ентузіазмі таких родин, як родина Вікторії — однієї з найстарших мешканок, яка пам’ятає старі шляхи, що колись з’єднували ці місця з Чинамадою та Лас-Мерседес. Змінилося і саме життя: там, де раніше вирощували картоплю та кукурудзу, тепер постійно ходять туристи. Місцеві жителі, зокрема Моніка Деніз, зазначають, що цей потік відвідувачів ніяк не регулюється, що шкодить довкіллю та спокою тих, хто тут залишився.
Ситуація в Кабеса-де-Торо та сусідньому Ель-Каргадеро показує, як важко керувати територіями, що є природними заповідниками. Поки сільська школа в Лас-Карбонерас готується прийняти лише сімох учнів, центром життя селища залишається крамниця Ауксі, яка працює вже п’ятнадцять років. Цей магазин, що продовжує справу Даніеля та Маруки, став справжнім «рятувальним колом» для місцевих: він замінює відсутні базові послуги та обслуговує як сусідів, так і численних іноземних туристів.
Доля Кабеса-де-Торо — це приклад викликів, з якими стикаються сільські райони Канарських островів. Залежність від зовнішніх постачань та віддаленість від медичних центрів роблять ці поселення вразливими. Кабеса-де-Торо — це не «мертва зона», а жива соціальна екосистема. Вона потребує уваги влади не лише для того, щоб зберегти історичну спадщину, а й щоб зробити туризм безпечним та корисним для тих, хто, як родина Моніки Деніз, вирішив залишитися тут жити, змінивши плуг на туристичні стежки.