
Парк Анага: біосферний заповідник ЮНЕСКО з найбагатшим біорізноманіттям Європи
Сільський парк Анага на Тенеріфе, оголошений ЮНЕСКО біосферним заповідником у 2015 році, є унікальною живою пам'яткою третинного періоду з найбагатшим біорізноманіттям у Європі.
Нещодавні дані знову підтверджують, наскільки важливим є Сільський парк Анага на острові Тенеріфе. ЮНЕСКО ще 9 червня 2015 року оголосила його біосферним заповідником, що підкреслює його унікальність. Це місце відоме тим, що тут найбільше у Європі рідкісних видів рослин і тварин, які більше ніде не зустрічаються. Саме тому Анага спочатку, у 1987 році, отримала статус Природного парку, а потім, у 1994 році, стала Сільським парком, згідно з місцевими законами Канарських островів.
Цей гірський масив Анага існує вже понад два з половиною мільйони років. Він розкинувся на площі майже 49 тисяч гектарів, охоплюючи значну частину муніципалітетів Санта-Крус-де-Тенеріфе, Сан-Крістобаль-де-Ла-Лагуна та Тегесте. Тут проживає близько 2500 людей у приблизно двадцяти невеликих селищах, серед яких Таганана, Таборно, Афур, Роке-Негро, Чаморга, Ла-Кумбрілья, Ломо-де-лас-Бодегас, Альмасіга, Касас-де-ла-Кумбре, Каталанес, Беніхос, Ель-Драгільйо, Лас-Пальмас-де-Анага, Ігесте-де-Сан-Андрес, Сан-Андрес, Марія-Хіменес, Вальєсеко, Лас-Карбонерас, Лос-Батанес, Чінамада, Бехія та Ель-Ріо-Кабеса-де-Торо. Анага – це не просто красивий пейзаж, це справжня жива пам'ятка третинного періоду. Крім того, вона має велике культурне значення, адже тут з давніх-давен жили люди та займалися скотарством.
Біорізноманіття Анаги просто вражає – воно вважається найбагатшим у всій Європі. Тут ростуть найрізноманітніші рослини: від прибережних видів, таких як кардони та табайби, до сабін, драконових дерев та пальм на середніх висотах. А на вершинах розкинувся густий субтропічний лавровий ліс. Ця унікальна екосистема, де ростуть лаври, віньятіки, барбусани, липи, вереси, падуби та буки, є домом для рідкісних птахів, яких більше ніде не зустрінеш, наприклад, лаврового голуба та припутня. Також тут мешкають єгипетські стерв'ятники, шуліки, зяблики та блакитні синиці.
Завдяки своєму розташуванню та високим вершинам, Анага є однією з найдощовіших частин Тенеріфе. Життя місцевої екосистеми підтримується вологою, яку приносять пасати – постійні вітри, що створюють знамените «море хмар». Листя дерев тут працює як губки, вловлюючи цю вологу. Це явище називають «горизонтальним дощем», який просочує ґрунт і живить підземні джерела. Постійна наявність води сприяє буйному росту рослинності, створюючи складний біологічний баланс, де кожен вид має своє важливе місце. А через те, що сонячне світло ледь проникає крізь густі крони, на землі чудово почуваються мохи, лишайники, папороті та джібальгерас.
Масив Анага пропонує безліч різноманітних місць: від затишних лісових хащів до тихих куточків з гротами, вкритими папоротями, та джерелами, що протікають крізь зарості вересу. Серед найвідоміших місць варто відзначити: Льяно-де-лос-В'єхос – першу зону відпочинку на острові; оглядовий майданчик Ломо-Альто (або Хардіна) з чудовим видом на долину Лас-Мерседес; Крус-дель-Кармен, де знаходиться Центр для відвідувачів; Піко-дель-Інглес – оглядовий майданчик з панорамним видом на 360 градусів, звідки можна побачити весь Парк, міста Санта-Крус і Ла-Лагуна, хребет Есперанса та вулкан Тейде. Також тут є пішохідні маршрути, наприклад, «Стежка почуттів», яка пристосована для людей з обмеженими можливостями.
Історично ліси Анаги активно використовувалися людьми. До початку 20 століття деревину рубали для будівництва будинків, човнів, сільськогосподарських знарядь та меблів. Після війни, коли палива бракувало, люди часто нелегально рубали дрова для опалення та виробництва вугілля. Хоча лісники з розумінням ставилися до скрутного становища людей, Громадянська гвардія була суворішою, що призводило до багатьох арештів та скарг. Через такий тиск на екосистему, з 1992 року влада Тенеріфе (Кабільдо) взяла ліс під свій контроль. Це допомогло зупинити руйнування лісів, спричинене діяльністю людини.
Протягом століть натуралісти, які відвідували Анагу, завжди захоплювалися її унікальністю. Серед них Сабіно Бертело у своїй книзі «Канарські мішанини» залишив дуже яскравий опис атмосфери, кольорів та відчуттів, які дарує лавровий ліс Тенеріфе.