Тенеріфе: екологи борються з тоннами сміття, перетворюючи морський пластик на водень

За даними влади Тенеріфе, острів щодня виробляє понад 1800 тонн сміття, або близько 670 тисяч тонн на рік. Це величезна кількість, особливо для острова, де не так багато можливостей для його переробки та утилізації.

На суходолі місцева влада збирає сміття за допомогою спеціальних служб, вантажівок та пунктів прийому. Але частина цього сміття не доходить до сміттєзвалищ – воно потрапляє в море. Там немає ні сміттєвозів, ні контейнерів, ні прибиральників. Хто ж тоді прибирає океан?

З 2019 року екологічна організація Innoceana зібрала понад п'ять тонн морського сміття на півдні острова.

Більшість із нього – це пластик, який накопичується на пляжах, на дні моря та у заповідних морських зонах.

Вони працюють на ділянці від Гія-де-Ісора до Аріко, особливо активно прибирають на пляжі Поріс, який вважається одним із найзабрудненіших мікропластиком у Європі.

«Ми діставали з-під води шини, корабельні батареї і навіть мотоцикл», — пояснює Карлос Мальо, засновник організації та лауреат престижної екологічної премії Goldman (її називають "Нобелівською премією" в екології).

Для виконання цього завдання Innoceana проводить від двох до трьох прибирань на місяць. Вони бувають трьох типів: на пляжах, під водою та у відкритому морі.

На пляжах волонтери збирають великий і дрібний пластик, а також інше тверде сміття. Вони просіюють пісок, щоб знайти навіть найдрібніші частинки. Під час підводних прибирань потрібна серйозніша підготовка. Частина сміття так довго накопичувалася на морському дні, що утворює цілі "міста" для морських мешканців. «У цих зонах ростуть водорості й живуть морські коники, тому ми мусимо бути дуже обережними, щоб не нашкодити їм», — пояснює Мальо. У відкритому морі патрулі на невеликих човнах, особливо в заповідній зоні Тено-Раска, шукають плаваючі скупчення сміття, які називають «сміттєвими язиками».

Робота буває різною: іноді сміття майже немає, а іноді його стільки, що зібрати все просто неможливо. Через збільшення кількості саргасових водоростей (це такі водорості з Північної Атлантики) стало важче знаходити сміття, адже воно змішується з ними.

«Одного разу нам довелося рятувати велику морську черепаху (логерхед), яка заплуталася у покинутій рибальській сітці», — повідомляють в організації.

З 2023 року Innoceana бере участь у масштабному європейському проєкті PLAS4E2, що є частиною програми Interreg Atlantic Area, разом з Університетом Сантандера, Університетом Більбао та науковим закладом з Нідерландів.

Мета полягає в тому, щоб перетворити морський пластик на водень за допомогою хімічного процесу – піролізу. Це коли сміття нагрівають до 300-600 °C без доступу кисню. Воно не горить, а розкладається під дією високої температури. У результаті отримують гази, олії та тверді речовини, які потім можна перетворити на енергію.

«Інновація полягає в застосуванні цієї технології до морського сміття, яке забруднене органікою (наприклад, водоростями чи мушлями)», — пояснює Мальо.

Роль Innoceana в цьому проєкті включає збір, класифікацію та аналіз сміття, щоб з'ясувати, наскільки ефективно його можна перетворити на енергію.

Організація не лише прибирає сміття. На основі зібраних даних вона готує звіти, підтримує наукові дослідження та допомагає покращити систему поводження зі сміттям на узбережжі та в морі. Висновок однозначний: кількість зібраного сміття свідчить про системну проблему. «Це наслідок того, скільки пластику ми використовуємо – у готелях, містах, селах... Ми всі споживаємо, і це впливає на наше довкілля», — зазначає Мальо.

Туризм, величезна кількість пакування та відсутність контролю за тим, що скидається в море, посилюють тиск на морське середовище. Навіть у тих місцях, де вже прибирали, сміття з'являється знову. Це доводить, що прибирання, хоч і дуже важливе, не вирішує проблему повністю. «Поки ми не зменшимо виробництво сміття і не покращимо його утилізацію, ми завжди будемо прибирати його повільніше, ніж воно з'являється», — підсумовують вони.