Верховний суд зобов'язав Banco Santander повернути 300 000 євро

Верховний суд (ВС) підтвердив, що складний фінансовий продукт банку Banco Santander є недійсним, і зобов'язав банк повернути клієнту з Тенеріфе 300 000 євро.

Суд відхилив аргумент банку про те, що скасування договору 2009 року відновило попередню інвестицію 2006 року. Таким чином, Верховний суд підтвердив рішення суду першої інстанції Санта-Крус-де-Тенеріфе, який ще у 2019 році виніс вердикт на користь клієнта.

Банк оскаржував це перше рішення, яке було на користь клієнта, у всіх вищих інстанціях, аж до Верховного суду. Однак щоразу суди підтверджували початковий вердикт.

Верховний суд відхилив касаційну скаргу Banco Santander і підтвердив недійсність структурованого фінансового продукту, який клієнт придбав у 2009 році. Банк зобов'язаний повернути йому 300 000 євро, а також нараховані відсотки, комісії та інші витрати.

Рішення, ухвалене Палатою з цивільних справ 18 числа минулого місяця, поставило крапку у суперечці між клієнтом та банком щодо продажу структурованого продукту під назвою Tridente, укладеного 20 травня 2009 року.

Суд першої інстанції Санта-Крус-де-Тенеріфе визнав договір недійсним, оскільки клієнт не дав повної та усвідомленої згоди, купуючи цей складний фінансовий інструмент. Суд вирішив, що клієнт не розумів усіх ризиків. Тому банк зобов'язали відшкодувати інвестовані 300 000 євро з відсотками, а також повернути всі комісії та витрати. Клієнт же має повернути отримані ним виплати.

Banco Santander подав апеляцію, але Апеляційний суд Санта-Крус-де-Тенеріфе у 2021 році повністю підтвердив попереднє рішення і зобов'язав банк повернути всі 300 000 євро. Суд відхилив аргумент банку, що реальна вартість продукту становила лише 30-40% від цієї суми. Апеляційний суд наголосив, що сам банк у договорі 2009 року чітко вказав 300 000 євро як основну суму, яка була відшкодована за попереднім продуктом 2006 року і одразу ж реінвестована у новий структурований продукт.

У касаційній скарзі банк наполягав, що операція 2009 року була єдиною «реструктуризацією»: дострокове скасування продукту 2006 року та укладення нового договору. На думку банку, якщо скасувати лише другий договір, то попередня фінансова ситуація не відновиться, а клієнт «безпідставно збагатиться», зберігши доходи від першої інвестиції. Банк навіть пропонував «відновити» договір 2006 року або, як варіант, врахувати, що його вартість на момент скасування становила лише 30-40% від початкової суми.

Однак Верховний суд повністю відхилив ці аргументи. Суд нагадав, що у випадку недійсності договору законодавство передбачає взаємне відшкодування виплат, щоб повернути сторони до їхнього попереднього фінансового стану і уникнути безпідставного збагачення. Проте суд наголосив, що скасування продукту 2006 року та укладення нового договору 2009 року – це дві окремі угоди. Перша остаточно припинила дію початкового договору, а друга створила новий продукт, який є єдиним, що оскаржується через помилку у згоді.

Рішення суду підкреслює, що недійсність договору 2009 року «не означає відновлення дії попереднього». Це підтверджує позицію, висловлену в попередніх рішеннях щодо структурованих продуктів, і закріплює доктрину суду щодо наслідків недійсності таких договорів.