Тенеріфські таланти обирають "Лас-Пальмас": ставка на молодь

Останнім часом у дитячо-юнацькому футболі Тенеріфе помітна одна тенденція. Все більше молодих талановитих гравців, які виросли на острові, переходять до Unión Deportiva Las Palmas. Яскраві приклади цього вже добре відомі у професійному футболі. Такі гравці, як Педрі, Кіріан Родрігес чи Альберто Молейро, викликали постійні, а часом і незручні, дискусії про молодіжні академії, реальні можливості та моделі клубів.

Щоб зрозуміти причини цього явища, варто звернути увагу на одну дуже важливу, хоча й маловідому широкому загалу людину: скаута. На Тенеріфе одним із ключових скаутів є Рубен Гарсія з Ла-Оротави, який працює у відділі скаутингу UD Las Palmas.

Рубен знає футбол Тенеріфе зсередини, адже вивчав його роками. До того, як стати скаутом, він пів життя виховував футболістів як тренер. Він пройшов усі категорії дитячо-юнацького футболу, а потім десять років працював у Третьому дивізіоні з клубом "Санта-Урсула" та очолював "Оротаву". Він говорить як справжній експерт. Рубен може розповісти про таланти на острові, про особливості канарського футболу та про те, чому "Лас-Пальмас" став таким привабливим для багатьох молодих гравців з Тенеріфе.

«Факти очевидні. Ніхто не може цього приховати», – визнає він, коли йдеться про перехід гравців на Гран-Канарію. Далі він пояснює свою аналітичну точку зору, яка базується на досвіді та підтримці моделі молодіжної академії. За його словами, саме ця модель зробила "Лас-Пальмас" «національним еталоном».

Відмінна робота Гарсії в "Санта-Урсулі" відкрила йому шлях до клубу "Лас-Пальмас". Рубен з Оротави згадує, що "Лас-Пальмас" «постійно стежив» за всім, що вони робили. Їхній проєкт, який зробив клуб з півночі еталоном завдяки своєму підходу, мав команду у Третьому дивізіоні з 18 футболістами віком до 23 років. «Ми були на рівні таких дублюючих команд, як "Тенеріфе" та "Лас-Пальмас", працюючи з молоддю, і за один сезон дали дебютувати 16 або 17 вихованцям академії», – пояснює Рубен. Ця модель, як він визнає, «сподобалася» керівництву Unión Deportiva. Настільки, що їм не лише подякували за роботу, а й два роки тому запропонували йому та його братові Йонасу приєднатися до відділу скаутингу клубу на Тенеріфе.

Сьогодні, працюючи скаутом у північній зоні – хоча, як він сам уточнює, має можливість спостерігати за гравцями «за межами острова» – Рубен Гарсія є одним із тих, хто найкраще може розповісти, як розпізнати талант, як прийняти рішення про запрошення гравця та чому так багато молодих тенеріфців бачать у "Лас-Пальмасі" реальний шлях до професійного футболу.

Разом з ним, його брат Йонас та Еміліо, який відповідає за південну зону, формують команду скаутів "Лас-Пальмаса" на Тенеріфе. Ця трійця уважно працює на території, яка, на думку Рубена, залишається джерелом талановитих гравців. «Тенеріфський футбол має багато талантів, дуже цікавих, дуже цінних футболістів, які можуть досягти успіху», – запевняє він. І хоча Рубен визнає обмеження – «є лише два професійні клуби» – він категорично відкидає думку, що проблема полягає в якості. «Я не думаю, що у нас є обмеження щодо технічної чи тактичної якості», – стверджує він.

Щодо відомого відтоку гравців, то для Рубена це не просто відчуття, а факт. «На Канарських островах набагато більше гравців дебютують у Unión Deportiva Las Palmas, ніж у "Тенеріфе"», – стверджує він. І тут він наводить головний аргумент: «Ставка на молодь». На його думку, "Лас-Пальмас" не лише говорить, а й діє. Клуб робить «серйозну та реальну ставку на молодіжну академію». Це зобов'язання підтверджується конкретними фактами: дублюючі команди «повні перспективних гравців», а проєкти розроблені так, щоб ці хлопці мали можливість потрапити до першої команди. І у футболі, наполягає він, саме це насправді «дає гарантію».

Він посилається на випадок Альберто Молейро. Рубен вважає, що вінгер із Санта-Крус найкраще показує, що реальні можливості існують. «Якщо Молейро, який був тут, мав можливість досягти професійного футболу – його помітили на Тенеріфе, він отримав можливість розвиватися в молодіжній академії "Лас-Пальмаса" – і він досяг цього, то канарці бачать у цьому щось близьке для себе», – висловлює він. Те саме відбувається з Педрі. Цінність, за його словами, полягає не лише в таланті, а й у підтвердженні того, що шлях існує і його можна пройти з Канарських островів. «Коли ви бачите випадок Педрі, який, зрештою, є звичайним хлопцем, як будь-хто з нас, який родом з Тегесте, з добре відомого нам муніципалітету... ви бачите близьку людину, канарця, з поведінкою, яка представляє і ідентифікує нас як канарців, і ви бачите, як він досягає успіху в професійному футболі... то я думаю, що це гордість для всіх. Я думаю, що в цьому цінність. Канарський футболіст ідентифікує себе з цим, з ідеєю, що кожен може стати таким, як Молейро», – додає він.

Проте Рубен не ідеалізує ситуацію. Насправді, одна з найважливіших частин його розповіді стосується того, що залишається непоміченим – того, що відрізняє успішних гравців від тих, хто не досягає мети. На його думку, не завжди перемагають «ті, хто має найкращі умови». Часто це роблять ті, «хто витримує», «найбільш наполегливі». І тут він дає майже життєвий урок. Він говорить про «витримку», про «стійкість», про тиху, але наполегливу працю та про те, щоб «не здаватися», коли можливості не з'являються. Саме тут він вбачає головну помилку молодих футболістів: «Не наполягати та не боротися за те, ким хочеш бути».

Коли йому ставлять питання, чи обирають тенеріфські хлопці "Лас-Пальмас" замість "Тенеріфе", Рубен уникає прямого протистояння. «Ми не ставимо собі за мету забирати гравців у "Тенеріфе"», – уточнює він. Він говорить про «власні критерії» та дуже конкретний спосіб розуміння футболу, «філософію клубу». І цей проєкт, наполягає він, добре пояснюється. Ключ, підсумовує він, полягає в тому, щоб футболіст «був переконаний у тому, що робить клуб і як він працює».