Вулицю в Санта-Крус назвуть на честь сержанта поліції Абада

Вперше в історії Санта-Крус-де-Тенеріфе одну з вулиць назвуть на честь місцевого поліцейського – сержанта Хосе Марії Абада Переса, більш відомого як сержант Абад. Таке рішення стало можливим завдяки наполегливості друзів, родини та колег поліцейського, а також асоціації ветеранів місцевої поліції, які боролися за вшанування його пам'яті. Вулиця, яка зараз називається Друга Трансверсаль Контіненте і розташована в районі Аньяссі, веде до приміщень Генерального корпусу поліції Канарських островів.

Сержанта Абада завжди шанували як зразкову людину, відзначаючи його професіоналізм та емпатію. Хоча його батько служив на військових базах, сам Абад народився в Санта-Крус-де-ла-Пальма 26 червня 1942 року. Він був другим із чотирьох дітей.

Після служби в армії на території Сахари він повернувся на острови. У 20 років вже працював водієм. Його другою дружиною стала Пілар Абад Ілья, яка зараз є його вдовою. Він присвятив своє життя донькам та онуку.

Усі згадують його харизму та внесок у трансформацію муніципальної поліції на місцеву на початку ХХІ століття. Він чітко відчував своє покликання і, не повідомивши батька, подав документи на посаду поліцейського. 1 вересня 1968 року він розпочав службу муніципальним агентом, а згодом став начальником моторизованого підрозділу. Він дослужився до звання капрала, а потім сержанта дорожньої поліції. Абад мав глибокі знання про поліцейську роботу, адже займався контролем за зброєю, адміністративними питаннями, пошуком втрачених речей, логістикою та координував оперативні підрозділи.

Його запам'ятали завдяки таким вчинкам, як боротьба за виділення бюджету на сосиски для дресирування собак у новоствореному кінологічному підрозділі Санта-Крус. Також він доклав зусиль для відновлення гумових покришок для чобіт мотоциклістів, коли очолював моторизований підрозділ.

Він активно підтримував жінок, які прийшли до поліції в червні 1983 року, вимагаючи до них поваги. «Він завжди підтримував їхнє прагнення долучитися до служби, здобувати освіту та займати посади, які вони обирали. Це здавалося дивним для декого в той час», – розповідає Пілар. Вона згадує свого чоловіка як «першого, хто приходив до комісаріату, і останнього, хто йшов, бо коли він одягав форму, все ставало важливішим».

Сержант Абад пережив кінець диктатури, перехідний період та встановлення демократії. Він завжди підтримував відкритий діалог з мерами та радниками, але чітко відстоював пріоритет місцевої поліції.

В останні роки він насолоджувався спілкуванням зі своїм онуком. Вони часто вели довгі розмови, де сержант ділився життєвими прикладами та спогадами, завжди наголошуючи на важливості «бути хорошою людиною і корисним членом суспільства».