Єсіка Фортес: підручники не адаптовані до канарської говірки

Єсіка Фортес багато часу проводила з Елоєм Регаладо Гонсалесом, якого всі знали як «Елоїто», в Тено-Альто. Саме там, проводячи час з ним та своїм дідусем Пепе Регаладо, вона вивчила старі пісні та романси. Там і виник її інтерес до канарської говірки. І ось, майже через 20 років, Єсіка Фортес видає свою докторську дисертацію під назвою «Канарська мовна варіація: дослідження дидактики граматичної, лексичної та культурної спадщини в класах».

У своїй дисертації викладачка з Буенавіста-дель-Норте досліджує, як використовується мова в школах Канарських островів. На це дослідження її надихнув власний досвід: вона викладала в середній школі та Університеті Ла-Лагуна, а також виховувала двох дітей молодшого шкільного віку. «Тоді я зрозуміла, що більшість підручників і книжок для читання, які тут використовують, написані кастильським варіантом іспанської, а не канарським», — пояснює Фортес.

З цього й почалося її чотирирічне дослідження, яке завершилося минулого листопада захистом дисертації. Перший рік вона присвятила збору інформації та вивченню теорії. На другому етапі вона створила анкету, яку заповнили вчителі з канарських шкіл. Метою було з'ясувати, «які матеріали вони використовують, що думають про канарський діалект, а також визначити найпопулярніші видавництва, чиї підручники найчастіше використовують на островах», — розповідає дослідниця.

На основі відповідей вчителів Єсіка обрала шість видавництв для аналізу в дисертації. Вона проаналізувала їхні підручники для третього класу початкової школи та для молодших класів середньої школи з предметів «Кастильська мова та література» і «Природознавство». Також вона вивчила підручники з «Біології та геології», «Географії та історії» та «Кастильської мови та літератури» для третього року обов'язкової середньої освіти (ESO).

«Я звертала увагу на мовні особливості, лексику та значення слів. Також я дивилася, чи написані вони канарським варіантом, чи ні, чи стосувався зміст Канарських островів, чи починався з місцевого контексту, а потім переходив до ширшого, і чи згадувалася канарська культура», — пояснює вона, розповідаючи про свою дисертацію.

Після ретельного аналізу вона дійшла висновку, що лише одне з шести видавництв мало «справжню канарську адаптацію». «Були й інші підручники, які на обкладинці великим шрифтом обіцяли місцеву адаптацію, але насправді не були адаптовані ні за канарським варіантом мови, ні за змістом», — зазначає Фортес. Вона додає, що такі книги згадували лише Беніто Переса Гальдоса в літературі та вулкан Ла-Пальма в геології, «але це є і в загальнонаціональних підручниках».

Єсіка Фортес наголошує: «Скрізь є люди, які говорять добре і погано. Гадаю, всі вже знають, що канарська ідентичність має таку ж цінність, як і будь-який інший діалект. Але правда в тому, що завжди існував мовний комплекс меншовартості, і це підтверджують численні факти», — каже вона. Наприклад, актриси, актори чи ведучі часто намагаються приховати свій канарський акцент.

Мешканка Буенавісти дуже задоволена тим, який резонанс викликала її докторська дисертація. Вона визнає, що зазвичай такі роботи просто завантажуються в цифровий архів Університету Ла-Лагуна і «там і залишаються». «Можливо, моя робота, яка стосується Канарських островів, і з огляду на сучасну тенденцію підтримувати місцеву спадщину, була опублікована в потрібний момент, щоб отримати таке поширення», — з вдячністю каже вона.

Оскільки Єсіка сама родом з північного заходу Тенеріфе, вона зазначає, що «діалектні відмінності існують навіть між окремими людьми. Кожна людина має свій унікальний спосіб говорити, але ми об'єднуємося за схожістю та місцевими говірками, які називаються ідіолектами». «На рівні всього регіону, між островами, канарський діалект часто відрізняється лексикою», — пояснює вона.

Перше дослідження Єсіки Фортес під назвою «Наближення до аграрної лексики на північному заході Тенеріфе» вийшло друком у 2007 році. «Район Буенавіста-дель-Норте дуже багатий на слова, пов'язані із сільським господарством та тваринництвом. Це унікальний словниковий запас, який не використовується в багатьох інших регіонах», — зазначає вона. Крім того, за словами Фортес, «ми часто вживаємо зменшувальні суфікси, а наша інтонація схожа на спів». Можливо, саме з такого способу мовлення й походять пісні «Елоїто» та Пепе Регаладо. Ці пісні — справжній скарб, що складається з чотирьох або більше віршів, і вони передають спів, мову та дух канарської землі.