Пляж Антекера на Тенеріфе: райський куточок для витривалих мандрівників

Тенеріфе – острів з особливим рельєфом. Тут і круті гори, що обриваються в океан, і глибокі ущелини, які тягнуться до самого берега, і вулканічні скелі, ніби виліплені вогнем та водою.

Завдяки цьому узбережжя острова дуже різноманітне. Поруч із міськими пляжами, куди легко дістатися, є дикі та заховані бухти. Щоб до них дістатись, треба або довго йти крутими стежками, або приплисти на човні.

Це майже незаймані місця, де чорний пісок перемішується з вулканічною породою, а Атлантичний океан вражає своєю чистотою. Тут відчуваєш, що на острові ще є таємні куточки, подалі від натовпів туристів.

На північному сході острова, зовсім недалеко від Лас-Тересітас (якщо по прямій), але в зовсім іншому світі, знаходиться пляж Антекера. Дістатись сюди можна тільки пішки або морем.

Він розташований у сільському парку Анага, який є біосферним заповідником ЮНЕСКО. Тут панує атмосфера "місця поза часом": немає доріг, пляжних кафе, рятувальників... але вода така прозора, що не дивно, чому це місце так люблять туристи та місцеві моряки.

Антекера знаходиться на південному схилі масиву Анага, на території міста Санта-Крус-де-Тенеріфе, зовсім поруч із селищем Ігесте-де-Сан-Андрес.

Це невелика дуга вулканічного піску довжиною близько 400 метрів, захована між скелями, які відрізають її від решти узбережжя.

Автомобілем сюди не доїхати. Можна дійти пішки гірськими стежками або приплисти на човні з Санта-Крус чи Сан-Андрес.

Для багатьох жителів Санта-Крус ця бухта – мрія. Її важкодоступність завжди була перешкодою, і багато хто, навіть мріючи про це, так і не побував тут.

У 80-х роках організовані екскурсії на човнах зробили це місце популярним, але згодом їх скасували. І пляж знову став місцем для тих, хто має власний човен, або для тих, хто готовий подолати складний піший маршрут, який займає більше трьох годин.

У 2013 році з'явилось водне таксі, яке за 20 хвилин довезе вас з Сан-Андрес. Під час подорожі відкриваються чудові краєвиди: пляжі з чорним піском, як Лас-Гавіотас, печери, з якими пов'язані легенди про піратів, та історичні місця, як Семафор Ігесте.

Сьогодні лише кілька десятків людей щодня насолоджуються цим вулканічним піском.

Тут залишились залишки старої пристані та цікавого ресторанчика, який у 80-х роках, у розпал популярності пляжу, готував паелью. Але дістатись сюди нелегко, потрібні певні фізичні зусилля.

Ця важкодоступність компенсується майже незайманою природою. Відсутність зручностей з лишком компенсується красою навколишнього ландшафту. І збереження цього місця залежить від відповідальності тих, хто сюди потрапляє.

Вид з моря, з величними скелями Анага на задньому плані, сам по собі вартий подорожі.