
У Пуерто-де-ла-Крус презентують книгу про історію ЛГБТІ+ спільноти 90-х років
У Міжнародний день гордості, 28 червня, відбудеться презентація книги «І ми також були в Пуерто-де-ла-Крус», яка через особисті свідчення досліджує історію ЛГБТІ+ спільноти на Тенеріфе у 90-х роках.
Історія ЛГБТІ+ спільноти в Іспанії отримала нове підтвердження завдяки книзі «І ми також були в Пуерто-де-ла-Крус» (Y nosotros también éramos Puerto de la Cruz). Це видання розповідає, як змінювалося життя в цьому містечку на Тенеріфе у 90-х роках. Книгу написали Франсіско Хав'єр Альберто Діас та журналіст Денис Соловйов. Її презентація відбудеться 28 червня у залі «Андромеда» — саме в Міжнародний день гордості.
Книга — це не просто спогади про дозвілля, а справжнє антропологічне дослідження. Автори почали роботу над проєктом під час карантину, збираючи свідчення людей, які жили в Пуерто-де-ла-Крус у часи, коли місто було осередком «підпільної свободи». Тоді це місце стало прихистком, де можна було відкрито виявляти свою ідентичність, хоча багатьом доводилося жити подвійним життям через суспільний осуд та обмеження прав.
Це видання є продовженням попередньої роботи авторів, але тепер фокус зміщено на особисті історії. Через онлайн-інтерв’ю автори задокументували долі підприємців, артистів-травесті та звичайних людей, які творили історію того часу. Книга відверто говорить про складні теми: епідемію ВІЛ, системну дискримінацію, через яку багато трансгендерних людей опинялися на межі виживання, а також про непрості стосунки з рештою суспільства.
Важливість цієї праці в тому, що вона звертається до молоді. Автори наголошують: питання видимості ЛГБТІ+ людей залишається актуальним навіть сьогодні, адже в суспільстві досі живуть упередження, що сформувалися в часи, коли безпека залежала від того, наскільки непомітним ти був. Записуючи ці спогади, автори рятують від забуття досвід цілого покоління та нагадують, якою ціною були здобуті сучасні права. Сьогодні, коли питання демократії та різноманіття є надважливими, ця книга допомагає зрозуміти, як лише тридцять років тому громадський простір був єдиним місцем, де тисячі людей на Канарських островах могли бути собою.