Хуан Крус Руїс презентував книгу «Незабутні»: роздуми про мистецтво інтерв’ю та етику журналістики

Журналістика — це постійний пошук, і творчий шлях Хуана Круса Руїса є тому яскравим підтвердженням. У своїй новій книжці «Незабутні. Пристрасть до інтерв'ю» (видавництво Galaxia Gutenberg, 2026) автор із Тенерифе зібрав розмови з видатними постатями сучасної літератури та філософії. Це не просто архів голосів, а розповідь про те, як працює розум самого журналіста.

До збірки увійшли інтерв'ю з Габріелем Гарсією Маркесом, Сьюзен Зонтаг, Жоржі Амаду та Марією Самбрано. Проте книга — це більше, ніж набір діалогів; це роздуми про природу допитливості. Для Круса інтерв'ю — не формальність, а процес взаємного відкриття. Він переконаний: технічна підготовка важлива, але справжня магія народжується з інтуїції та вміння «дозволити собі відчувати». Автор ставить людський зв'язок вище за жорсткий перелік запитань, намагаючись розкрити в співрозмовнику те, про що той, можливо, ніколи раніше не говорив.

Книга також містить приховану критику сучасної журналістики. Крус застерігає колег від спокуси ставити себе в центр уваги, адже головне завдання репортера — бути медіатором, а не героєм події. Він нагадує, що журналістика має гуманістичне коріння, і справжнє запитання — це інструмент пізнання світу.

На сторінках книги багато особистих спогадів. Наприклад, зворушлива зустріч із Хорхе Семпруном наприкінці його життя, де інтелектуал відкрився з надзвичайно вразливого боку. Окрім того, автор порушує важливу тему: невидимість знедолених людей у медіа. Крус зауважує, що бідні верстви населення часто стають об'єктами чужих оцінок, а не повноцінними учасниками діалогу. Він прагне виправити цей дисбаланс, приділяючи увагу реальним історіям людей, які зазвичай залишаються поза кадром.

«Незабутні» — це щоденник навчання, де журналіст не просто фіксує слова, а шукає істину в іншому. Це глибока розмова про етику слухання та відповідальність кожного, хто береться пояснювати світ через запитання.