Іван Перес Сааведра: Прорив у сквоші та шлях до Олімпіади-2028

Іван Перес Сааведра (24 роки, родом з Адехе) – не звичайний гравець у сквош. Він уже має досвід у складних турнірах, дуже цілеспрямований і звик боротися з сильнішими суперниками. Його нещодавній виступ на турнірі Open Andorra Cooper 2025 (який можна порівняти з тенісним ATP250) остаточно довів, що в нього велике майбутнє. Це була найважливіша перемога в його кар'єрі, яка стала кульмінацією чудового тижня: він чотири рази переміг гравців із топ-50 світу, а у фіналі здолав 19-ту ракетку світу.

Іван живе в Барселоні. Він каже: «Якщо я хотів серйозно займатися сквошем, мені потрібно було переїхати сюди». Після школи він зібрав речі й поїхав до столиці Каталонії, де живе вже сім років. Там він приєднався до Barcelona Global Squash Academy – це справжній центр для розвитку сквошу в Іспанії, і, за його словами, «найкраща академія в країні». Саме там він покращив свою гру, координацію та психологічну стійкість, якої, як він сам зізнається, раніше йому бракувало.

Це історія гравця, який повністю змінив своє життя заради сквошу – спорту, який в Іспанії ще розвивається, але вже став олімпійським і дебютує на Іграх у Лос-Анджелесі 2028 року.

Його перемога в Андоррі була одночасно і несподіванкою, і підтвердженням його можливостей. На турнір він приїхав як 79-й номер у рейтингу Професійної асоціації сквошу, "непомітно", як він сам каже. Хоча, чесно кажучи, ще до першого матчу він відчував, що здатен боротися – не обов'язково перемагати – з суперниками, які на папері були набагато сильнішими.

З кожним наступним раундом його впевненість швидко зростала. Друга перемога – над другим сіяним гравцем турніру, який входить до топ-30 світу – «відкрила йому шлях» до подальших етапів. З цього моменту почалася низка дуже складних матчів, але Іван впорався з ними завдяки своїй фізичній витривалості і, що найважливіше, психологічній стійкості, яку він розвивав протягом останніх місяців. Тут він зупиняється і хоче це підкреслити. Він каже, що «відчув величезне покращення» з того часу, як у квітні почав працювати з психологом. Іван пояснює, що його зрілість сформувалася завдяки двом речам: накопиченому досвіду та професійній підтримці в емоційній сфері. «Думаю, що ментально я вже впорядкував усі хороші думки», – заявляє він. Ця зміна дуже важлива, щоб зрозуміти, що сталося в Андоррі. «Я вважаю себе гравцем з дуже хорошою фізичною формою та ментальною стійкістю», – зазначає він.

У фіналі проти головного фаворита, француза Грегуара Марше (19-та ракетка світу), гравець з Тенеріфе зберіг спокій і показав агресивну та різноманітну гру, здобувши перемогу з рахунком 3-1 (11-9, 3-11, 11-3, 11-8) за 52 хвилини.

Загальний призовий фонд турніру становив 40 000 доларів. Перес, як чемпіон, отримав близько 5 000 доларів. Чи купив він собі щось особливе? «Не повірите… наприкінці року грошей завжди бракує», – жартує він. Але жарти жартами, не гроші роблять його перемогу в Андоррі ключовим моментом, а двері, які вона відчиняє до турнірів вищого рівня та його перше потрапляння до топ-60 найкращих гравців світу. «Це дуже допомагає мені потрапляти на більші турніри», – каже він.

Перес Сааведра очікує насичений грудень – «Мало відпусток», – підсумовує він. Січень відкриває новий змагальний цикл, де він може потрапити на турнір Gold у Пакистані. Це змагання з призовим фондом 150 000 доларів, де грають світові зірки сквошу. Хоча зараз він третій у списку запасних, гравець з Тенеріфе сприймає це як цілком реальну можливість. Це «чудовий» сценарій, який дасть йому високий рівень гри, престиж і впізнаваність. «Якщо я туди потраплю, це буде неймовірно», – коментує він.

Якщо ж турнір у Пакистані не вийде, він націлюється на турнір Silver у Сполучених Штатах. Це категорія трохи нижча, але все одно дуже важлива для змагального досвіду. Усе це входить у його план, який потрібно виконати без затримок, якщо він хоче здійснити свою найбільшу мрію: взяти участь в Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі 2028 року.

Хоча він визнає, що його місце в рейтингу спочатку робило Олімпіаду дуже далекою метою, цьогорічний прорив змушує його вірити, що це вже не просто мрія. Йому залишилося два з половиною роки, і він чудово усвідомлює, що попереду «гонка з часом». Він нічого не обіцяє, але й не обмежує себе. Його твердження, що «за своїм рівнем він міг би там бути», вказує на можливе майбутнє, де поєднання вдалого календаря, наполегливої підготовки, зрілості та хороших результатів може привести його на ці Олімпійські ігри.