Молодий дует: від соцмереж до світової популярності за рік

Менш ніж за рік ви стали дуже популярними, навіть за кордоном. Чи очікували ви такого успіху, коли починали цей проєкт?

Чесно кажучи, це було досить несподівано. Ми рік готувалися до запуску, чітко розуміючи, що саме хочемо робити. І зараз ми дуже задоволені тим, що у нас виходить.

Виходить, ви це довго планували, але ви обоє ще дуже молоді. Як давно ви займаєтеся музикою?

Мені 25, Абриль – 23. Так, ми досить рано почали наш проєкт.

Чи одразу ви зрозуміли, коли познайомилися, яку музику хочете грати?

Насправді, кожен з нас окремо грав у різних музичних стилях. Я, наприклад, вивчав класику, потім перейшов на джаз, але мене також дуже цікавить музика для кіно та багато інших жанрів. Крім того, я співаю і займаюся продюсуванням. Абриль працювала з поп- та фламенко-артистами. З дитинства грала рок, а ще була в джазовому біг-бенді. Тож коли ми об'єдналися, ми все це змішали. В результаті вийшов ф'южн, де особливо виділяються фламенко та сучасні стилі. Але я не думаю, що це було свідоме рішення. Скоріше, ми просто дозволили собі експериментувати і дивитися, що з цього вийде.

З такою кількістю різних впливів, чи визначили ви для себе основний напрямок у музиці?

26 числа ми випускаємо наш перший EP. Це така собі коротка подорож нашим музичним світом, перше знайомство з ним. Все витримано в єдиній естетиці, адже ми записували його в одній студії з однаковими інструментами. Тому, хоча ми й не задумували конкретної історії, EP звучить як цілісна розповідь. Насправді, наша наступна робота, яку ми вже записуємо і яка буде повноцінним альбомом, має стати розширенням цього всесвіту, але вже у більшому масштабі, зі співпрацею та, можливо, з більш вираженою концепцією. Ми плануємо орієнтувати його на міжнародну аудиторію і хочемо, щоб це було щось більше, ніж просто презентація. Цим першим EP ми, перш за все, хотіли представити слухачам наше звучання і поступово розвиватися.

І чи залишаєте ви місце для імпровізації?

Вся наша музика народжується з імпровізації, хоча ми й походимо зі світу класичної музики, де написана партитура дуже важлива. Зараз я б сказав, що ми робимо щось гібридне, що поєднує в собі елементи обох підходів. На концертах нам завжди подобається імпровізувати, щоб ніхто з нас не знав, що станеться далі. Ми навіть пропонуємо публіці долучатися, адже саме так ми починали в соціальних мережах.

Що ви пропонуєте на живих виступах: вже записані треки чи також якісь новинки?

Зараз ми повністю виконуємо матеріал з EP, а також граємо нові композиції, які ще навіть не записані. Тож під час нашого виступу на Міжнародному тижні джазу Ла-Лагуни буде всього потроху.

Хоча ваш музичний проєкт тільки починає розвиватися, ви вже встигли виступити за межами Іспанії, навіть в Азії. Як це сталося?

Насправді, це цікаво, але нам, здається, легше стати відомими за межами Іспанії. Ми не знаємо чому, але припускаємо, що інструментальна музика, не маючи слів, може дістатися практично будь-якого куточка світу. Крім того, нас дуже цікавить Азія, адже ми помітили в наших соцмережах, де ми починали заявляти про себе, що нас багато азіатів слухають. Нам запропонували поїхати грати до Кореї, і ми скористалися цією нагодою, щоб організувати невеликий тур. Ми провели там місяць, дали чотири концерти та співпрацювали з місцевими гуртами. Це те, що ми дійсно хочемо продовжувати робити, адже ми відчули тепло цієї публіки. У Токіо, наприклад, ми виступали перед 15 людьми, які були нашими підписниками в соцмережах і великими фанатами. Вони привели друзів та родичів, і зрештою ми виступали перед майже повним залом. Це викликало у нас велике захоплення, адже ми були на іншому кінці світу. Тож однією з наших цілей завжди є орієнтація на закордон.

Ви згадуєте, що ще до такої популярності в соцмережах вас вже цікавила Японія. Чому?

З юності вона завжди привертала мою увагу. Я почав вивчати джаз у 15 років, і однією з моїх мрій було грати в Токіо. Там багато моїх кумирів, і мені подобається їхня культура, тому, як тільки з'явилася можливість, ми вирішили спробувати.

Чи сильно відрізняється сприйняття вашої музики в такій країні, як Японія, від того, що є в Іспанії?

Так, я б сказав. Азіати можуть здаватися дуже організованим і строгим суспільством, але це стосується їхнього повсякденного життя, роботи. Коли вони приходять на концерт, вони повністю змінюються. Ми були дуже здивовані, побачивши, як вони розслабляються і насолоджуються нашим виступом, навіть більше, ніж ми бачимо на концертах в Іспанії. Я б навіть сказав, що це більш тепла публіка, або принаймні таке відчуття у нас склалося. Нам навіть дарували подарунки. Для нас найголовнішою була та прихильність, яку ми отримали.

Так, соціальні мережі стали для вас великим помічником.

Насправді, цей музичний проєкт розпочався з того, що ми з Абриль почали завантажувати відео, і вони сподобалися людям, тому ми продовжили. Деякий час ми розглядали соцмережі як просто ще один інструмент для поширення нашої музики, але потім зрозуміли, що це насправді одна з найважливіших платформ, які ми маємо. Звісно, це не все, нам також потрібно знайти хорошу команду, але ми дуже задоволені, тому що соцмережі – це прямий канал зв'язку з публікою, яка зрештою також є частиною механізму цього проєкту.