"Світло часу": презентація книги пам'яті Андреса Робайни

У понеділок, о 18:30, в Інституті канарських досліджень (IECan) у Ла-Лагуні представлять книгу "Світло часу". Це видання не для продажу, присвячене поету Андресу Санчесу Робайні (1952-2025), який пішов з життя у березні. Цю книгу, що вийшла за підтримки Університету Ла-Лагуни та Уряду Канарських островів, складає невелика збірка віршів. Їх прокоментували поети, художники та есеїсти.

На презентації у понеділок візьмуть участь Алехандро Родрігес-Рефохо, один з редакторів книги, та Алехандро Кравіц, представник літературного відділу IECan. Вхід вільний, але кількість місць обмежена.

30 жовтня у Бібліотеці гуманітарних наук університету завершилася виставка "Андрес Санчес Робайна або книга світу". Її кураторами були професор Карлос Бріто, Фатіма Сайнс та Алехандро Родрігес-Рефохо. На виставці представили повний огляд творчості Санчеса Робайни: його поетичні збірки, есе, переклади, а також журнали та інші видання.

На додаток до виставки, Університет Ла-Лагуни, який успадкував бібліотеку та архів професора іспанської літератури, видав "Світло часу" – збірку віршів Санчеса Робайни. Їх прокоментували його друзі та колеги, з якими він працював протягом життя.

Редактори Алехандро Родрігес-Рефохо та Регуло Ернандес запропонували кожному учаснику обрати та прокоментувати вірш автора "Пальм на холодній плиті". Це було своєрідне подвійне критичне завдання. Таке "занурення в суть вірша" було тим, чого поет і професор завжди очікував від своїх читачів.

Серед тих, хто відгукнувся на запрошення редакторів, були: Альфонсо Алегре Хайцманн, Аврора Ехідо, Хайме Сілес, Хенаро Таленс, Ана Нуньо, Хуан Мануель Бонет, Хуан Гопар, Клара Ханес, Франсіско Леон, Жак Ансе, Мельчор Лопес, Густаво Герреро та Альберто Бланко. Ці автори – з Канарських островів, Піренейського півострова, Латинської Америки та Європи – показують, наскільки широкою була літературна діяльність Санчеса Робайни.

Мексиканський письменник Альберто Бланко написав такі слова: "Побратиме Андресе, брате катакомб, ми продовжуємо підтримувати це полум'я, яке горить не тисячі, а десятки, сотні тисяч років... можливо, й більше. Який це подарунок!.. Ми можемо думати, що поезія вже виконала своє призначення і що було б добре, якби вона зникла: вона перетворила нас на людей... Але коли я дивлюся навколо і скрізь бачу, що відбувається..., тоді я тверезію і кажу собі: "Ні, ще ні... Насправді, робота тільки починається"."