Трагедія в Ікод-де-лос-Вінос: смерть хворої на БАС оголила провал соціальної системи та бюрократію
Трагічна смерть хворої на бічний аміотрофічний склероз в Ікод-де-лос-Вінос виявила критичні прогалини в системі соціального захисту, бюрократичну негнучкість та відсутність комунікації між владою і родинами пацієнтів.
Питання догляду за людьми з інвалідністю знову стало предметом гострих дискусій після трагічного випадку в Ікод-де-лос-Вінос. Мешканка міста, яка хворіла на бічний аміотрофічний склероз (БАС), померла, так і не дочекавшись належної підтримки від місцевої влади. Як пише видання El Día, ця історія оголила серйозні проблеми в комунікації між чиновниками та родинами хворих, а також негнучкість соціальних протоколів, які не встигають за стрімким перебігом важких хвороб.
Головна проблема полягає в тому, що люди просто не знають про свої права та наявні ресурси. Місцева влада стверджує, що у 2025 році ніхто не звертався за цільовими субсидіями на лікування цієї патології. Натомість рідні померлої запевняють: вони навіть не здогадувалися про існування таких механізмів допомоги. До того ж, соціальні послуги виявилися неефективними: догляд на дому надавали лише протягом тижня, після чого стан жінки настільки погіршився, що її довелося терміново госпіталізувати.
Випадок також показав, наскільки безпорадними є муніципалітети у вирішенні побутових проблем. Житло пацієнтки було непристосованим для людини з інвалідністю через архітектурні бар’єри. Фахівці міськради визнали, що встановити пандуси неможливо через особливості рельєфу. Екстрені служби заздалегідь попереджали: якщо станеться криза, рятувальники не зможуть потрапити до будинку без допомоги пожежників. На жаль, цей прогноз справдився.
Політичні суперечки лише погіршили ситуацію. Наприкінці 2024 року пропозицію про створення цільової допомоги відхилили, пославшись на те, що міська рада не має на це повноважень. Замість цього вирішили діяти через систему соціальної допомоги в надзвичайних ситуаціях. Проте навіть після зустрічей родини з мером Хав’єром Сьєррою та профільними чиновниками обіцянки — як-от покращення освітлення чи облаштування альтернативного під’їзду — залишилися невиконаними.
Ця трагедія вкотре підкреслила, що бюрократична система не пристосована до потреб людей із прогресуючими хворобами. Родина померлої скаржиться на повну байдужість соціальних служб: жодних візитів чи дзвінків підтримки вони не отримували. Офіційне підтвердження ступеня залежності від уряду Канарських островів надійшло лише за тиждень до смерті жінки, коли вона вже була в термінальній стадії. У таких умовах будь-яка державна допомога, на жаль, втрачає сенс.