
Печера Вітру: європейський рекордсмен з унікальною фауною та історією
Найдовша вулканічна труба Європи – Печера Вітру на Тенеріфе – вражає унікальною біорізноманітністю, включаючи нові види, та цінними палеонтологічними й археологічними знахідками.
Печера Вітру в Ікод-де-лос-Вінос – це справжнє диво природи з історією понад 27 000 років. Вона вважається однією з найважливіших у світі. Її довжина – 18,5 кілометрів, що робить її шостою за величиною у світі та першою в Європі. Але вражає не лише розмір, а й її унікальна будова: це справжній лабіринт з кількома рівнями та галереями, які з'єднані між собою.
Ця печера – це, по суті, вулканічна труба, яка утворилася з потоків лави після вивержень вулкана Піко-В'єхо. Вона особлива не лише своєю геологією, а й біологією. Тут мешкає велика кількість так званих троглобіонтів – тварин, які повністю пристосувалися до життя у вулканічних порожнинах. Деякі з них зустрічаються лише на Тенеріфе, а деякі – виключно в цій печері. Про це розповідає Естер Мартін Гонсалес, кураторка палеонтології та геології Музею природи та археології Тенеріфе (MUNA) та наукова керівниця Печери Вітру.
Загалом у печері виявлено 190 видів тварин, з них 44 – це троглобіонти.
На офіційному сайті Печери Вітру зазначено, що серед цих видів, які живуть у повній темряві, 15 виявилися абсолютно новими для науки. Серед них – беззорий тарган Loboptera subterranea та жуки-туруни Wolltinerfia martini й Wolltinerfia tenerifae.
Експертка пояснює, що всі ці види є унікальними, адже вони змогли пристосуватися до екстремальних умов життя в печері, наприклад, втративши зір.
І це не дивно, адже під землею панує повна темрява, надзвичайно висока вологість і постійна температура. Це створює дефіцит їжі, тому тваринам доводиться максимально адаптуватися, щоб вижити. Водночас еволюція призводить до того, що непотрібні органи, як-от очі, з часом зникають.
Серед усієї фауни печери Естер Мартін особливо виділяє павуків. Вони вражають своїм різноманіттям та дивовижною здатністю пристосовуватися до навколишнього середовища.
Наприклад, павуки-дисдери. Деякі їхні види живуть як усередині печери, так і зовні. Але ті, що еволюціонували під землею, зазвичай мають набагато світліше забарвлення, втрачають пігментацію і стають сліпими.
Крім того, їхні кінцівки та антени зазвичай довші, ніж у родичів, що живуть на поверхні. «Це все адаптації до повної темряви», – пояснює експертка.
Печера Вітру також є надзвичайно цінним палеонтологічним об'єктом. Естер Мартін пояснює, що завдяки дуже стабільним умовам навколишнього середовища тут чудово зберігаються викопні рештки. Усередині печери вже знаходили кістки гігантського щура та гігантської ящірки Тенеріфе, а також дрібних птахів, які втратили здатність літати.
Особливо Естер Мартін відзначає знахідку решток дрохви-красуні. Сьогодні цей вид мешкає на островах Лансароте та Фуертевентура, але тепер ми знаємо, що колись він жив і на Тенеріфе.
Але в цій вулканічній трубі знаходять не лише рештки тварин, а й сліди давньої історії гуанчів – корінних жителів Канарських островів.
Ще перші дослідники печери, у XVIII столітті, виявили тут артефакти аборигенів: кераміку та знаряддя праці.