
Фестиваль DOCanarias присвятив програму кінематографу Кабо-Верде та темі деколонізації
Міжнародний фестиваль документального кіно DOCanarias у Пуерто-де-ла-Крус присвятив свою програму кінематографу Кабо-Верде, зосередившись на дослідженні історичної пам'яті та процесах деколонізації через архівні матеріали.
Міжнародний фестиваль документального кіно DOCanarias, що триває в Пуерто-де-ла-Крус з 8 по 12 вересня, цьогоріч присвячений кінематографу Кабо-Верде. Організатори зазначають, що мета програми — не просто показати культуру африканського архіпелагу, а глибше дослідити його історичну пам'ять та процеси деколонізації.
9 вересня в залі «Тіманфая» відбудуться дві важливі прем'єри: фільм Мігеля Еека «Амілкар» та стрічка Елсона Сантоса і Лари Соузи «Ми, народ островів». Для Канарських островів показ першої картини є прем'єрним, а друга стрічка вперше демонструється в Іспанії. Автори фільмів особисто відвідають покази, щоб обговорити свої роботи з глядачами.
Ці документальні стрічки відображають сучасну тенденцію — використання архівів для відновлення забутих сторінок історії. Фільм Мігеля Еека розповідає про Амілкара Кабрала, лідера антиколоніального руху Гвінеї-Бісау та Кабо-Верде, вбитого у 1973 році. Режисер використав неопубліковані матеріали та особисті записи політика. Своєю чергою, Елсон Сантос і Лара Соуза взяли за основу забуту фотографію бійців з Кабо-Верде, які тренувалися на Кубі, щоб дослідити шлях країни до незалежності.
Під час роботи над фільмами автори зіткнулися з етичними питаннями. Зокрема, вони обговорювали складнощі доступу до архівів, які досі зберігаються в колишніх метрополіях. Мігель Еек також порушив питання парадоксу: як створювати антиколоніальне кіно, спираючись на європейське фінансування та технічну підтримку. Режисер вирішив не приховувати цю суперечність, а зробити її частиною свого фільму.
Анхелес Хурадо з організації Casa África наголосила, що показ африканського кіно на фестивалі — це важливий крок для подолання упереджень. Елсон Сантос підтримує цю думку, додаючи, що сучасне кіно має відмовлятися від стереотипів, які роками зводили образ Африки лише до злиднів чи екзотики. На його переконання, головне завдання режисерів — створювати нові наративи та критично аналізувати усталені погляди, що є необхідним для справжньої деколонізації культури.