Каннський кінофестиваль: Крістіан Мунджіу здобув другу «Золоту пальмову гілку»

Каннський кінофестиваль: Крістіан Мунджіу здобув другу «Золоту пальмову гілку»

Джерело: Diario de Avisos

Румунський режисер Крістіан Мунджіу здобув «Золоту пальмову гілку» 79-го Каннського кінофестивалю за стрічку «Фіорд», а іспанське кіно отримало значне визнання журі.

79-й Каннський кінофестиваль завершився, підтвердивши високий статус європейських майстрів та успіх сучасного іспанського кіно. Головну нагороду — «Золоту пальмову гілку» — отримав румунський режисер Крістіан Мунджіу за стрічку «Фіорд». Це історія про складні стосунки в родині мігрантів під наглядом норвезьких соціальних служб. Для Мунджіу це вже друга головна нагорода Канн після успіху 2007 року.

Цьогоріч фестиваль особливо відзначив іспанських митців. Нагороду за найкращу режисуру розділили польський режисер Павел Павліковський («Вітчизна») та іспанський дует Хав’єр Кальво і Хав’єр Амброссі («Лос Хавіс»). Їхній фільм «Чорна куля», знятий за мотивами творів Федеріко Гарсіа Лорки, став справжньою сенсацією: після прем’єри за участю Пенелопи Крус та Лоли Дуеньяс зал аплодував двадцять хвилин. Режисери підкреслили, що їхня робота порушує важливі соціальні теми, зокрема права ЛГБТІК-спільноти.

Також на фестивалі представили свої роботи Педро Альмодовар («Гірке Різдво») та Родріго Сорогоєн («Кохана людина»). Попри прогнози, що нагороду за найкращу чоловічу роль отримає Хав’єр Бардем, журі віддало її Еммануелю Маккіа та Валентену Кампаню за фільм «Боягуз».

Серед інших переможців:

  • Гран-прі журі — «Мінотавр» (реж. Андрій Звягінцев);
  • Спеціальний приз журі — «Омріяна пригода» (реж. Валеска Грізебах);
  • Найкращий сценарій — Еммануель Марр («Наше спасіння»);
  • Найкраща жіноча роль — Віржіні Ефіра та Тао Окамото («Раптом», реж. Рюсуке Хамагуті).

У короткометражних та дебютних категоріях відзначили Федеріко Луїса («Для суперників») та Марі Клементін Дусабежамбо («Бен’Імана»). Найкращим фільмом секції «Особливий погляд» стала стрічка Сандри Волльнер «Щоразу».

Цьогорічні Канни вкотре довели, що сучасне кіно залишається потужним інструментом для обговорення історичної пам’яті та гострих соціальних проблем.