Тенеріфе: Капітана судна з 55 мігрантами засудили до 4 років.

Суд на Тенеріфе виніс вирок, який показує рішучість боротися з торгівлею людьми. Капітана небезпечного судна, що перевозило понад 50 мігрантів із Сенегалу до Ель-Єрро, засудили до чотирьох років в'язниці.

Згідно з рішенням суду, обвинуваченого визнали винним у сприянні нелегальній міграції. Обтяжуючою обставиною стало те, що він серйозно загрожував життю пасажирів під час подорожі. Цей маршрут є одним із найнебезпечніших у світі.

Судді встановили, що у квітні 2024 року до порту Ла-Рестінга на острові Ель-Єрро прибув човен (каюко) після шестиденної подорожі. На його борту було 55 людей, зокрема один неповнолітній без супроводу. Вони прибули із Сенегалу, Гамбії та Гвінеї-Бісау.

Це судно, 13 метрів завдовжки і 2 метри завширшки, було звичайним рибальським човном. На ньому не було елементарних засобів безпеки: навігаційних вогнів, фальшфеєрів чи морського зв'язку. Це ще раз підкреслює, наскільки небезпечною була ця подорож.

Слідство встановило, що засуджений діяв разом з організаторами подорожі із Сенегалу. Ймовірно, вони дали йому GPS-пристрій та надіслали на мобільний телефон через месенджер координати для Канарських островів. Головним доказом стало те, що GPS-пристрій і телефон знайшли біля керма та двигуна судна – там, де зазвичай сидить той, хто ним керує.

У вересні 2024 року, після дозволу суду, провели криміналістичний аналіз обох пристроїв. Він виявив розмови, відео та навігаційні дані. GPS показав точки маршруту та шлях руху, а мобільний телефон містив аудіо- та відеоматеріали, а також повідомлення. Згідно з вироком, це довело активну участь обвинуваченого у плануванні та здійсненні подорожі, включно із введенням координат пункту призначення.

Однак адвокат Вікторія Діас Альба, яка представляла захист, оскаржувала правильність зберігання цих доказів. Вона заявила в суді, що є розбіжності між першим протоколом, де не згадувалися GPS чи телефони, та пізнішим звітом Ucrif (Центрального підрозділу боротьби з нелегальною міграцією та підробками документів), де вони вже були зареєстровані.

Крім того, адвокат вказала на те, що не було безперервного та задокументованого зберігання пристроїв з моменту їх виявлення 28 квітня до офіційної передачі агенту Ucrif у липні, а потім до фактичного завантаження інформації у вересні. Захист припустив, що за цей час доказами могли маніпулювати, тим більше, що у звіті було зазначено: телефон був увімкнений і не мав PIN-коду чи графічного ключа розблокування.

Суд уважно розглянув ці заперечення. Він нагадав, що правильне зберігання доказів – це важлива гарантія їхньої справжності. Однак можливі порушення в цьому процесі не роблять доказ автоматично недійсним, а лише можуть вплинути на його надійність. Суд підкреслив, що недостатньо просто заявити про порушення – потрібно конкретно вказати, коли і як воно могло статися. Правоохоронці пояснили, що пристрої потрібно було перевезти з Ель-Єрро на Тенеріфе, а потім зберігати у штаб-квартирі Ucrif. Зрештою, суд дійшов висновку, що не було доведено значних порушень, які б ставили під сумнів справжність наданих доказів.

Серед інших доказів, у мобільному телефоні були фотографії, зокрема селфі, де обвинувачений стояв у рятувальному жилеті, з якого визирав GPS-пристрій. Цю фотографію зробили на кормі судна, поруч із ще однією людиною, яка керувала кермом. Цю особу досі не ідентифікували та не знайшли.