Традиційне землеробство на Канарських островах опинилося під загрозою зникнення через кризу поколінь

Традиційне землеробство на Канарських островах опинилося під загрозою зникнення через кризу поколінь

Джерело: El Día

Традиційне землеробство на Канарських островах опинилося під загрозою зникнення через низьку економічну прибутковість та проблему зміни поколінь, що спонукає місцеву владу шукати шляхи збереження аграрної спадщини.

Традиційне землеробство на Канарських островах опинилося під загрозою через економічні труднощі та проблему зміни поколінь. Як пише видання El Día, нещодавнє «Свято традиційних жнив імені Дієго Переса» в Ікод-ель-Альто (Лос-Реалехос) показало: майбутнє сільського господарства залежить не лише від підтримки влади, а й від того, чи захочуть діти продовжувати справу своїх батьків.

Цей захід, який проводять уже 20 років за підтримки місцевої та острівної влади, став справжнім місцем пам’яті. Цьогоріч діти покійних фермерів Андреса Ернандеса та Фернандо Торреса взяли до рук серпи, замінивши батьків у складній роботі, яка потребує не лише вправності, а й сприятливої погоди, що цього разу була досить примхливою.

З агрономічного погляду Ікод-ель-Альто має чим пишатися. Хуан Антоніо Хорхе Пераса з Фонду «Сільський Тенеріфе» розповів про успішне відродження місцевого сорту пшениці «барбілья», який дає гарний врожай і має чудову якість. Своєю чергою, радник із питань сільського розвитку Хосе Алексіс Ернандес наголосив на важливості традиційної сівозміни: чергування зернових, картоплі сорту «боніта» та люпину допомагає боротися зі шкідниками, зокрема картопляною міллю, без використання зайвої хімії.

Однак головна проблема — низька прибутковість. Через це молодь неохоче йде в аграрний сектор. Експерти попереджають: якщо вирощування картоплі та інших культур не стане вигідним, професія фермера може зникнути. Тому такі люди, як фермер і фольклорист Матео Феліпе, розглядають дрібне фермерство не просто як бізнес, а як спосіб зберегти культуру та життя в селі. Завершилося свято демонстрацією перевезення вантажів на мулах та дегустацією місцевих страв, що вкотре підкреслило: сільське господарство — це невід’ємна частина місцевої ідентичності.