Канарське селище Санта-Лусія опинилося під загрозою зникнення через ігнорування влади та наплив туристів
Жителі прибережного селища Санта-Лусія на Канарських островах змушені самотужки боротися за виживання та збереження своєї ідентичності в умовах ігнорування з боку влади та стрімкої туристичної експансії.
Майбутнє традиційних прибережних поселень на Канарських островах опинилося під загрозою. Місцеві жителі опинилися між двох вогнів: повною відсутністю державної підтримки та стрімким розвитком туристичного житла. Яскравий приклад цієї проблеми — селище Санта-Лусія на узбережжі Агаче (Гюїмар), про що нещодавно написала газета El Día.
Це поселення, що тулиться під автомагістраллю TF-1, тримається виключно завдяки самоорганізації людей. Влада роками ігнорувала потреби громади, тому мешканцям доводиться вирішувати всі питання самотужки. Показовий випадок стався у 2000 році: щоб провести електрику, люди самі зібрали 5,5 мільйонів песет, бо держава не виділила на це жодної копійки. Так само самотужки вони доглядають за водопостачанням та облаштовують спільні місця відпочинку, як-от природний басейн.
Сьогодні соціальна структура селища змінюється. Тут мешкає трохи більше сотні людей, але через популярність будинків, висічених у скелях, сюди масово їдуть туристи. Зараз у Санта-Лусії живуть представники семи різних національностей, і традиційний уклад життя поступово зникає. Місцеві скаржаться: туристів стає більше, а інфраструктура не покращується. Громадський транспорт сюди майже не ходить, магазинів немає, тому сусіди змушені постійно допомагати одне одному — наприклад, привозити ліки чи продукти.
Додаються і природні ризики. Мешканці роками вимагали захистити їхні будинки від обвалів, і лише після тривалої боротьби на схилах встановили захисні сітки. Хоча мерія Гюїмара допомогла з документами на житло, люди все одно почуваються покинутими напризволяще.
Сьогодні Санта-Лусія — це своєрідний музей рибальської культури Канар, хоча професійного рибальства тут уже давно немає. Боротьба мешканців за своє селище — це не просто бажання зберегти рідний дім. Це протест проти того, як бездумне планування та ігнорування потреб людей стирають унікальність маленьких поселень, перетворюючи їх на декорації для туристів.