Криза агросектору на Канарських островах: чому місцеві фермери опинилися на межі виживання

Сільське господарство на Канарських островах опинилося у складній ситуації, і проблема тут значно глибша, ніж просто зміна поколінь. Історія Джонатана Моліни, фермера з Тенеріфе, яскраво ілюструє цей парадокс. Він зміг перетворити сімейний бізнес на успішну модель із широким асортиментом та прямими продажами, але навіть це не приховує вразливості галузі. Попри високий попит на місцеві продукти, фермери стикаються з бюрократією, суворими фітосанітарними вимогами та нерівною конкуренцією, що відбиває бажання працювати навіть за високих ринкових цін.

Моліна успішно застосовує принцип «нульового кілометра», реалізуючи понад дві тонни продукції щотижня. Проте він попереджає: щоб конкурувати з великими супермаркетами, потрібна складна логістика та постійні поставки овочів. Головна проблема сьогодні — не відсутність покупців, а стрімке скорочення посівних площ. Раніше ринок реагував на високі ціни збільшенням виробництва, але зараз цей механізм не працює: через високі витрати та адміністративні перепони фермери просто не можуть нарощувати обсяги.

Це безпосередньо б’є по кишенях споживачів. Через дефіцит місцевих продуктів ціни на них злітають — наприклад, перець подорожчав з 80 центів до понад трьох євро. Зрештою, саме споживачі оплачують занепад місцевого агросектору, втрачаючи сотні євро на рік.

Крім того, фермери опинилися в нерівних умовах через європейську політику. ЄС забороняє використання багатьох засобів захисту рослин заради екології, проте дозволяє імпорт продукції з країн на кшталт Марокко чи Туреччини, де таких обмежень немає. У поєднанні з бюрократією це створює песимістичні прогнози для галузі. Якщо правила не змінять, канарське сільське господарство ризикує повністю втратити незалежність і стати лише додатком до великих торговельних мереж.