Канарський режисер Давід Бауте йде з великого кіно заради гуманістичних проєктів та критики туристичної моделі островів

Канарський режисер Давід Бауте йде з великого кіно заради гуманістичних проєктів та критики туристичної моделі островів

Джерело: Diario de Avisos

Канарський режисер Давід Бауте оголосив про зміну професійного темпу на користь гуманістичних проєктів та розкритикував модель надмірного розвитку туристичного сектору на островах.

Після 30 років роботи в кіноіндустрії канарський режисер Давід Бауте вирішив змінити темп життя. В інтерв’ю виданню Diario de Avisos уродженець Гарачико розповів, що хоче менше працювати, аби більше часу приділяти особистим роздумам та спілкуванню з близькими. Замість професійної «гіперактивності», яка була притаманна йому раніше, він планує зосередитися на локальних та гуманістичних проєктах.

Режисер, якого нещодавно відзначив Центр Ікоденсе, відмовляється від великих комерційних стрічок на користь історій, близьких до людей. Прикладом цього є його останній фільм «Беніньйо», який уже показали в Шанхаї, а невдовзі представлять на фестивалі у Вальядоліді та в арт-центрі TEA. Бауте пояснює, що прагне кращої якості життя після десятиліть, присвячених культурному менеджменту та навчанню молодих кінематографістів на Канарських островах і в Латинській Америці.

Бауте також критично оцінює нинішню модель розвитку Канарських островів. Він ставить під сумнів сталість туристичного сектору, через який виникає дефіцит житла та перевантаження державних послуг. Режисер виступає за сповільнення темпів зростання, щоб забезпечити комфортні умови для місцевих жителів. Крім того, він засуджує ксенофобію та брак емпатії до мігрантів, наголошуючи, що боротися з дезінформацією та екстремізмом можна лише через інвестиції в освіту та виховання цінностей.

Окремо режисер аналізує вплив кіноіндустрії на регіон. Хоча він визнає користь податкових пільг, що залучають до 200 знімальних груп на рік, він застерігає від негативних наслідків для місцевого ринку праці та природи. На думку Бауте, островам потрібна серйозна дискусія про баланс між економікою та збереженням території, де довгострокові інтереси будуть важливішими за миттєві прибутки.