Мертва тиша замість черг: "Елькано" без принцеси Леонор

У морському світі "мертва тиша" означає повний штиль і спокій на морі. Саме таку тишу застав навчальний корабель "Хуан Себастьян де Елькано" під час свого візиту, що відбувся через рік після того, як на його борту побувала принцеса Леонор. Цієї суботи відвідувачів було небагато, на відміну від минулого року, коли до судна стояли двогодинні черги, а щодня його оглядали до 3000 людей.

Відсутність спадкоємиці іспанської Корони, погана погода та дрібний дощ позначилися на 63-му заході цього знакового навчального судна до порту Санта-Крус-де-Тенеріфе. Це був 98-й навчальний рейс, метою якого є перетворити гардемаринів на справжніх "морських вовків" та майбутніх офіцерів ВМС. (До речі, одна молода курсантка навіть повісила табличку, попереджаючи, що вона на іспиті і просила не стукати у двері). Без можливості побачити іспанську принцесу та за такої погоди, багато охочих не відчували того шаленого бажання, як рік тому, піднятися на трап 113-метрової бригантини-голети завширшки 13 метрів.

Проте вітрильники, особливо для поколінь, які виросли на пригодницьких фільмах та книгах про піратів, завжди приваблюють, мов магніт. У дні, коли корабель був відкритий для публіки, такі люди, як Сандро та Олена з Адехе, які приїхали на шопінг до Санта-Крус, привели своїх синів Карлоса та Алехандро. Вони прогулялися сімома палубами і зробили пам'ятні фотографії біля всіх люків, гіків та такелажу, які зустрічалися їм на шляху. "Де вітрила?" — запитав п'ятирічний малюк. "Сховані, щоб не зламалися", — відповіла його мати, побачивши розчарований жест сина, який засунув руки в кишені і опустив голову на решту шляху.

"Вони не заколисуються?" — поцікавилася допитлива семирічна Андреа у своєї бабусі, поки вони чекали своєї черги, щоб піднятися сходами. "Мені один моряк сказав, що для запобігання морській хворобі потрібно їсти зелені яблука", — прокоментувала Пілі з Буенавісти, яка стояла за Андреа в черзі.

"Дивись, ця щогла називається "Наутілус", як підводний човен капітана Немо", — сказав дідусь Естебан своєму онукові Єраю. "А хто це?" — відповів малюк. "Ти не читав "20 000 льє під водою"? Спробую потім вдома знайти фільм і подивимося його разом сьогодні ввечері", — відповів дідусь, у голосі якого змішалися ностальгія та розуміння того, що його дитинство та дитинство онука дуже різні. "Краще я не буду питати його про Сандокана", — лукаво пробурмотів він на вухо своєму супутнику, який був його ровесником.

Інша пара з Галісії зацікавилася життям екіпажу на борту і засипала багатьох молодших офіцерів та гардемаринів питаннями: "І куди ви тепер прямуєте?" "Ми прямуємо до Тринідаду і Тобаго, поблизу Венесуели". "Тож будьте дуже обережні в тих водах, там не все дуже добре". "Наразі немає наказів про зміну порту".

"Чому два керма?" — поцікавилася Хуані з Гранадільї-де-Абона. "Насправді ми використовуємо це, що тут зверху, а інше, те, що більше, служить лише як музейний експонат", — відповів курсант.

Сьогодні судно вирушає курсом на Кариби і попрощається з портом Тенеріфе до наступного січня, коли здійснить свій 64-й захід.