
На Канарських островах зростає хронічна бідність попри економічне піднесення — звіт «Карітас»
Річний звіт «Карітас» на Тенерифе засвідчує поглиблення хронічної бідності та соціальної нерівності на Канарських островах, де попри економічне зростання тисячі людей залишаються без належної державної підтримки та доступу до житла.
Річний звіт «Карітас» дієцезії Тенерифе засвідчує невтішну ситуацію: попри зростання економічних показників на Канарських островах, нерівність нікуди не зникає. Минулого року організація допомогла 12 466 людям у західній провінції, що складає 1% населення регіону. Це свідчить про те, що державна підтримка не справляється, а бідність на островах стає хронічною.
Більшість тих, хто потребує допомоги (63,9%), — це мігранти, переважно з країн Латинської Америки: Венесуели (33%), Куби (10%) та Колумбії (7%). Найбільш вразливими є жінки віком від 45 до 60 років (58,8% від загальної кількості отримувачів допомоги). «Карітас» пояснює це структурними проблемами: через відсутність документів та незнання своїх прав майже половина іноземців на островах опиняється на межі соціальної ізоляції.
Окремо звіт звертає увагу на проблему бездомності. Серед людей, які живуть на вулиці, переважають громадяни європейських країн. Фахівці зазначають, що це наслідок тривалої житлової кризи: багато людей, які роками живуть на островах, змушені мешкати в автофургонах або стихійних поселеннях, що заганяє їх у замкнене коло нестабільності.
Керівник «Карітас» Хуан Роньйоні вважає, що нинішні заходи, як-от підвищення мінімальної зарплати, не вирішують корінь проблеми. Хоча кількість звернень після завершення кризи через виверження вулкана на Ла-Пальмі дещо зменшилася, ситуація залишається складною. Роньйоні переконаний: щоб подолати нерівність, потрібні рішучі зміни на ринку праці та, передусім, доступне житло.
Єпископ дієцезії Тенерифе Елой Сантьяго закликав суспільство не бути байдужим до цих проблем. Напередодні візиту Папи Римського на Канарські острови церковна ієрархія наголошує: питання бідності та міграції — це насамперед питання людської гідності. Вони нагадують, що через слабкий соціальний захист у скрутному становищі може опинитися кожен.