Найстаріший бар Тенеріфе Bar Chucho: 126 років безперервної роботи.

У світі, де старі бари закриваються, звички змінюються, а нові заклади з'являються щодня, Bar Chucho залишається особливим. Розташований на вулиці Ла Канела в Ла Оротаві, він вважається найстарішим рестораном на Тенеріфе.

11 грудня минулого року Bar Chucho отримав нагороду «Друзі туризму та громадянського співіснування» від Центру ініціатив та туризму Санта-Крус-де-Тенеріфе. Ця відзнака не лише підкреслює його привітність та роль як місця зустрічі для місцевих жителів, а й вшановує 126 років безперервної роботи.

Історія бару почалася 1899 року, коли Домінго Гонсалес відкрив невеликий винний льох. Його відвідували фермери та місцеві. Цей скромний заклад, збудований наприкінці XIX століття, швидко став улюбленим місцем для спілкування за келихом вина. З того часу бізнес передавався з покоління в покоління, і ним керували вже чотири родини.

У 1977 році справу перейняв Хесус Гонсалес Домінгес, якого всі знають як Чучо. Того року він повернувся з армії, а його батько через похилий вік планував здати бар в оренду. «Я сказав йому: якщо ти віддаси його мені, я залишуся з ним», – згадує Чучо. Тоді не було жодної допомоги для підприємців, усе доводилося робити «самотужки, повністю самотужки». З того часу Чучо вже майже пів століття стоїть за барною стійкою.

Бар був для нього не просто роботою, а й домом. У вітальні, що знаходилася в задній частині закладу, роками жили Чучо, дві його сестри та батьки. Це поєднання дому та бізнесу сформувало його бачення бару: це місце близьке, людяне та глибоко пов'язане з районом.

Сьогодні, у 72 роки, Чучо все ще керує закладом, хоча мріє передати справу родині, щоб вона продовжувала жити. «Сподіваюся, хтось із моїх рідних стане наступником. Я вже хочу вийти на пенсію і відпочити», – зізнається він. Проте про свій бар він говорить з гордістю: «Для мене це задоволення – стояти за стійкою найстарішого бару Тенеріфе».

Ця гордість походить від цінностей, які він успадкував. Чучо згадує, як батько навчив його наполегливості, важкій праці та відповідальності. «Люди думають, що керувати баром легко, але вони не знають, скільки всього за цим стоїть», – пояснює він. Крім фізичних зусиль, він вказує на емоційне виснаження: щоденний тиск, спілкування з відвідувачами, які приходять зі своїми проблемами, і необхідність часто бути для них психологічною підтримкою. «Це найважче в барі».

Bar Chucho пережив економічні кризи, соціальні зміни та історичні події країни. Він не закривався під час іспанського грипу 1918 року, ні під час Громадянської війни, ні в найважчі роки правління Франко. Не припиняв роботу і під час пандемії COVID-19, хоча ті «три чи чотири місяці примусового закриття» були сповнені невизначеності. «Були моменти, коли я думав закритися і зайнятися чимось іншим», – зізнається Чучо, який навіть пробував інші бізнес-проєкти.

За свою історію заклад був таверною, продуктовим магазином, громадським центром, народним казино, штаб-квартирою футбольної команди «Тейде» та виборчою дільницею, виконуючи роль «народного парламенту району». Чучо бачив, як змінювалися цілі покоління клієнтів. Найстарішому постійному відвідувачу 87 років, і він пам'ятає, як дитиною приходив сюди з батьком, коли в барі не було світла, а життя було набагато суворішим. «Раніше життя було чистішим, але й складнішим», – згадує він.

Щодо кухні, заклад пропонує традиційні канарські страви – прості та ситні. Також тут є домашні тортильї, класичні бутерброди та сендвічі, прості бургери та вибір місцевих вин. На початку існування бару вино було власного виробництва, з сімейних маєтків. Сьогодні цю традицію не підтримують, оскільки «робота на землі погано поєднується з баром».

Останніми роками до закладу додали літню терасу, яка стала популярним місцем зустрічей для постійних клієнтів та гостей. Чучо зазначає, що бар завжди відкривався рано, близько 7:00, і працював до 23:00 або опівночі, підтримуючи довгий графік роботи, що є частиною його ідентичності.

Визнання прийшло з часом. У 2019 році Bar Chucho отримав Золоту медаль Тенеріфе, потім Золоту медаль мерії Ла Оротави, а 11 грудня минулого року – премію «Друзі туризму та громадянського співіснування». Ці нагороди, на думку Чучо, є «оцінкою всієї багаторічної праці».