Аргентинець на Тенеріфе живе у фургоні та мріє не прокидатись: важка історія емігранта
Аргентинець Вальтер, що живе у фургоні на Тенеріфе, розповів про боротьбу з раком, фінансові труднощі та втрату надії на краще життя, попри допомогу небайдужих.
Журналісти з DIARIO DE AVISOS зателефонували 62-річному Вальтеру Фабіану Еспозіто прямо в магазині Hiperdino. Він саме збирався витратити 4 євро, які назбирав вранці, просячи допомогу на вулиці. Поки він відповідав на запитання, було чути, як він розмовляє з продавчинею: "Будь ласка, дайте мені сиру на 90 центів". А вже за мить пожартував: "Ви дали на 93 центи, зараз нікому не можна довіряти!"
Розмова з аргентинцем, який переїхав на Тенеріфе ще в 1996 році, відбувалася прямо під час його скромних закупівель. Він купував продукти, щоб розтягнути їх якомога довше. Крім сиру, у його кошику були дві сосиски, хліб і трохи льоду для пляжного холодильника. "О, чудово! Зробив покупку, і ще 50 центів залишилось", – радісно вигукнув він біля каси.
Вальтер сподівається на допомогу від уряду Канарських островів, яку чекає вже наприкінці місяця, після двох років перерви. "Кажуть, що її вже мають затвердити", – зітхає він, хоча й не дуже впевнений, бо борги накопичилися чималі.
Він каже, що "тримає під контролем" рак товстої кишки. "Залишився один аналіз, і можна святкувати перемогу!" – говорить він. Ця хвороба змусила його три роки тому покинути роботу помічника кухаря в готелі в Лос-Крістіанос.
За отриману компенсацію він купив старенький автофургон, який став його домом з 2022 року. Він ледь не втратив його кілька років тому, коли згорів холодильник. Тепер фургон стоїть на парковці біля лікарні Hospiten, поруч зі стоянкою евакуаторів Playa de Las Américas. Там Вальтер розмірковує про свою самотність і плаче "майже щодня", хоча інколи в розмові проскакує і почуття гумору.
Здоров'я не додає йому оптимізму. "Я швидко втомлююся і часто болить голова", – скаржиться він. До проблем з кишківником додалися й нові тривоги: аналізи показали "щось дивне" в простаті, і він сподівається розібратися з цим найближчим часом, зробивши ще один тест.
З тих пір, як він розповів свою історію журналістам у травні 2024 року, його життя не стало кращим. "Я шалено хочу працювати!" – запевняє він. У попередньому репортажі він зізнавався, що, незважаючи ні на що, прокидається щоранку з посмішкою і хоче "продовжувати жити". Але зараз його настрій змінився. Важкі умови життя і відсутність перспектив даються взнаки. "Якби я міг загадати бажання, я б попросив заснути і більше ніколи не прокидатися. Я був би найщасливішою людиною у світі".
Надія на краще згасає з кожним днем. Вальтер, який має іспанський паспорт і зареєстрований у своєму автофургоні, зізнається, що не знає, звідки бере сили. "На сім'ю я не розраховую, а друзі зникають, коли в тебе немає навіть кави, щоб їх пригостити", – каже він, повертаючись з магазину до свого дому на колесах.
Там він щодня переться і миється холодною водою, "бо я маніяк чистоти", – запевняє він. Його єдина надія – зібрати гроші, які просить "один добрий чоловік", щоб купити тривалентний холодильник за 250 євро, який дозволить довше зберігати продукти.
Вальтер щиро вдячний за допомогу, яку отримує на вулиці, і за підтримку від людей, які підходять до його автофургона (іноді навіть роблять перекази через Bizum), а також за "чуйне ставлення місцевої поліції Арони".
Наприкінці розмови він також висловлює подяку журналістам: "Коли будете тут, я запрошую вас на воду, це все, що я можу запропонувати. На каву доведеться почекати", – каже він з гіркою посмішкою.