Архітектор Хосе Енріке Марреро Регаладо: як сформувався архітектурний вигляд Канарських островів

Хосе Енріке Марреро Регаладо (1897–1956) — ключова постать в архітектурі Канарських островів. Нещодавнє дослідження офіційного хроніста Гранаділья-де-Абона, Еміліано Гільєна, детально описує професійний шлях цього уродженця півдня Тенерифе та пояснює, як його роботи сформували вигляд островів у XX столітті.

Марреро Регаладо отримав диплом архітектора у 1925 році. Його стиль постійно розвивався: від мадридського раціоналізму, де він працював над відомим кінотеатром «Кальяо», до власного «неоканарського» стилю. Повернувшись на Тенерифе у 1933 році, він почав поєднувати традиційні місцеві елементи — кам’яну кладку, дерев’яні балкони та ковані ґрати — із тогочасними європейськими та американськими архітектурними трендами.

Спадщина архітектора вражає своєю різноманітністю. Він проєктував як масштабні державні об’єкти, так і приватні будинки. Серед його найвідоміших робіт — будівля Кабільдо Тенерифе, Базиліка Богоматері Канделарії, стадіон «Еліодоро Родрігес Лопес» та готель «Парадор де лас Каньядас дель Тейде». У Санта-Крус-де-Тенерифе він залишив по собі чимало житлових будинків, зокрема будівлі Льйомбет, Ларрарте та Консепсьйон Педрейра. Також він працював над амбітним, хоч і незавершеним проєктом лепрозорію в Абадесі.

Життєвий шлях Марреро Регаладо був непростим: богемна юність у Мадриді змінилася випробуваннями після смерті батька у 1916 році. Проте він зумів стати провідним архітектором повоєнного часу. Окрім великих споруд, він проєктував і кінотеатри, як-от «Віктор», «Рекс» та «Боде», впроваджуючи там сучасні на той час технічні рішення.

Хосе Енріке Марреро Регаладо пішов із життя у 1956 році через лейкемію. Навіть через сім десятиліть його творчість залишається важливою для розуміння того, як формувалася архітектурна ідентичність Канарських островів.