Школу для особливих дітей в Іспанії прикрасили муралом про щастя та інклюзивність
У Пуерто-де-ла-Крус художник RoRo розмалював Центр спеціальної освіти Інес Фуентес, створивши яскраві малюнки щасливих дітей, щоб підкреслити цінність інклюзії та підтримки.
Ми живемо у світі, де відмінності – це не проблема, а цінність. Важливо змалечку пояснювати це дітям, щоб вони росли чуйними, поважали інших і були толерантними.
У Центрі спеціальної освіти Інес Фуентес і Гонсалес де Аледо, що в Пуерто-де-ла-Крус, саме так і роблять. Там дітей порівнюють з метеликами: хтось літає вище, а хтось – як може, але всі щасливі.
Художник Роберто Родрігес, відомий як RoRo, допоміг передати це на фасаді центру. Він бере участь у проєкті, де розмальовує школи та райони, які потребують підтримки, і спілкується з місцевими, щоб зробити життя кращим.
Минулого року мами побачили його роботи в школах Лос-Реалехос і запросили до себе. Ідея сподобалася керівництву центру, і проєкт запустили.
CEIP Інес Фуентес і Гонсалес де Аледо – невеличкий, але важливий центр, де навчаються 50 дітей віком від 3 до 21 року з різних містечок.
RoRo одразу погодився, але попросив спочатку познайомитися з учнями та їхніми сім'ями. Він провів з ними цілий день, слухав їхні історії та побачив, як добре ставляться до дітей вчителі. Найголовніше – він побачив, що діти щасливі.
Художник був у захваті і вирішив створити щось особливе для цих дітей, яким важко спілкуватися, але вони роблять це по-своєму. "Вони такі ж, як і всі інші, просто їм трохи важче. Але вони щасливі ходити до школи, до своїх вчителів і друзів, до людей, які про них піклуються", – каже RoRo.
Він відобразив свої враження на стінах будівлі. Там можна побачити усміхнених і щасливих дітей, кожен з яких – особливий. RoRo каже, що було непросто зобразити інвалідність, але він зробив це за допомогою деталей, які помітні не одразу. "Я хотів показати, що в душі вони такі ж, як і всі, просто спілкуються або виражають себе по-іншому", – пояснює художник.
Він малював з понеділка по суботу, щоб встигнути до початку навчального року. Місцеві жителі приходили щовечора, щоб підтримати його.
У барі, де він пив каву, його знали як "хлопця, який малює Інес Фуентес". Завдяки малюнкам RoRo цей район став яскравішим і привернув увагу до важливої справи.